Правосуддя віддаляється: до чого призведе консолідація судів

Під час судової реформи було створено триланкову судову систему та укрупнено місцеві суди в окружні. Весь час наголошувалося на перевагах процесу: віднині не буде судів, де не вистачає суддів.

Ліквідацію місцевих судів парламент почав ще в жовтні 2017 року, коли прийняв зміни до процесуальних кодексів України і запустив судову реформу. На початку 2018-го Вища рада правосуддя запропонувала скасувати 142 місцевих суди, замінивши їх 72 окружними. У Раді підкреслили, що тільки в столиці з 10 районних судів потрібно створити 6 окружних. Наприкінці 2017 року Президент України підписав указ про ліквідацію судів, а заступник голови Адміністрації Президента додав, що в минуле підуть суди, «де є тільки три судді, один з яких — на лікарняному, друга — в декретній відпустці, а третій іде у відпустку». Саме це стало головною причиною зливання двох-трьох районних судів в один окружний.

Як зазначає у своєму блозі  партнер АО «Фомін та партнери», кандидат юридичних наук, експерт в галузі судоустрою Євгеній Вандін, у зв’язку з масштабністю проведеної реформи судової системи логічними були би розрахунки і обґрунтування щодо кожного суду, який буде ліквідований або створений, з відповідною кількістю жителів, відстанню населених пунктів від центрального суду, кількістю суддів та працівників апарату. Аналізуючи останні нормативно-правові акти у сфері проведення судової реформи, можемо констатувати: досі відсутні закони, постанови, рішення з розрахунками та обґрунтуванням доцільності ліквідації чи утворення того чи іншого суду. На противагу, Державна судова адміністрація України видала наказ «Про затвердження Типового положення про апарат суду» від 08.02.2019 року, який неможливо розглядати та реалізувати без необхідної кількості суддів та без реформованої системи судів.

Розумна відстань від суду до кожної особи, яка проживає чи перебуває в межах його знаходження, є частиною принципу доступності правосуддя. Це важливий фактор, який має враховуватися за будь-яких структурних змін судової системи, особливо таких кардинальних, як анонсоване укрупнення. Відповідні зміни вигідні лише владі, яка, закривши частину установ і звільнивши частину людей, заощаджує на зарплатах і матеріальному забезпеченні судів.

Незручності впровадженої реформи необхідно розглядати на прикладі. Так, уявімо, що на громадянина С. (який проживає в Кегичівському районні Харківської області) напав у стані алкогольного сп’яніння громадянин Г. та спричинив тяжкі тілесні ушкодження. Потерпіла дружина громадянина С. подає заяву про вчинене кримінальне правопорушення щодо її чоловіка і надалі дізнається, що досудове розслідування кримінального провадження проходить дуже повільно, адже необхідним є слідчий суддя, котрого, на жаль, немає (станом на 2019 рік в Кегичівському районному суді  суддя пішла в декретну відпустку, а іншого судді, який зміг би здійснювати правосуддя, немає). Відповідно до ч. 2 ст. 34 Кримінально процесуального кодексу України, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що виноситься вмотивована ухвала. Як бачимо, механізм вирішення відповідної проблеми є, однак якими є гарантії того, що справа не буде направлена в більш віддалений суд?

Також акцентуємо увагу, що навіть при наявності процесуального врегулювання відповідної проблеми вважаємо, що така практика є негативною та ускладнить процес не тільки для судді (в контексті навантаження), але і для обвинуваченого, прокурора та для інших учасників справи, адже і їм прийдеться долати десятки кілометрів задля участі в судовому розгляді.

Надалі, керуючись мотивами та цілями судової реформи, відповідний суд укрупнено в Красноградський окружний суд. Адже в Указі Президента України №451/2017 «Про реорганізацію місцевих загальних судів» вказано, що у Зачепилівському, Кегичівському, Красноградському та Сахновщинському районах Харківської області із місцезнаходженням у місті Краснограді, селищах міського типу Зачепилівці, Кегичівці та Сахновщині Харківської області шляхом реорганізації (злиття) Зачепилівського районного суду, Кегичівського районного суду, Красноградського районного суду та Сахновщинського районного суду Харківської області буде створено Красноградський окружний суд.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Красноградського окружного суду Харківської області є місто Красноград, вулиця Харківська, буд. 127.

Наприклад, вже інший житель села Бесарабівки Кегичівського району, який виявить бажання захистити свої права в судовому порядку, змушений буде долати 45 кілометрів, аби дістатися до окружного суду (на противагу, відстань від села Бесарабівки до Кегичівського районного суду, який буде укрупнюватися в Красноградський окружний суд, складає 6,2 км). Вищенаведений приклад реальної відстані для фізичної можливості брати участь у розгляді своєї судової справи є непоодиноким, але показовим для висновків щодо судової реформи, яка не виправдовує ані часу, ані витрат, ані сподівань. Вирішенням відповідної проблеми є формування зрозумілих критеріїв створення округів з урахуванням чисельності населення територій, що будуть об’єднуватися, відстані від планованого місцезнаходження суду до найвіддаленішої точки округу, наявності розгалуженого транспортного сполучення в межах округу тощо.

Очевидними є дійсні причини проведення консолідації судів — проблеми з нестачею суддів. Адже об’єднавши два місцеві суди, в яких працює по два-три судді, формально простіше сформувати склад суду для розгляду тієї чи іншої справи. До того ж у такому разі можна суттєво зекономити бюджетні кошти на заробітних платах суддям. Але в результаті таких нововведень проблеми матимуть пересічні громадяни, начебто в інтересах яких проголошувалось проведення судової реформи.

Для жителів віддалених населених пунктів, сіл та невеликих містечок може виявитись доволі складно діставатись до судів. Так, людям похилого віку або з маломобільних груп населення, які не мають власного автомобіля, щоб дістатися до окружного загального суду та з’явитися в судове засідання, необхідно буде подолати відстань у 40-50 км за для того. Як наслідок, правосуддя не стає доступнішим, а навпаки — тільки віддаляється від звичайних громадян. Усі ми розуміємо, що про більш високу якість судових рішень в такому разі говорити не доводиться.

Європейський суд з прав людини не раз вказував на те, що стаття 6 Конвенції покладає на держави обов'язок організувати їх судові системи таким чином, щоб суди відповідали всім вимогам цієї статті. Але в результаті гучно розпіареної судової реформи порушується право на справедливий суд у частині безперешкодного доступу до правосуддя і розгляду судових справ у розумні строки. Попри нинішню ситуацію в судовій системі, державні чиновники й надалі заявляють, що судова реформа наближає суди і правосуддя до людей, що правосуддя стає доступнішим, а люди — більш захищеними. Можливо, колись так і буде, але поки що наведені вище офіційні дані говорять про протилежне: правосуддя віддаляється.

Більш детальний аналіз судової реформи в цілому читайте у блозі Євгенія Вандіна.