Стягнення санкцій з боржника за період відстрочення або розстрочення виконання судового рішення

Фабула справи № 916/190/18:

Дочірня компанія «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі — позивач) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» (далі — відповідач) про стягнення заборгованості, яка складається з інфляційних втрат за зобов`язаннями з оплати основного боргу, що виникли на підставі договору, та трьох процентів річних. Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем рішення Господарського суду Одеської області від 22 жовтня 2012 року у справі № 5017/2643/2012, що стало підставою для нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних за вказані періоди відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02 серпня 2018 року у справі № 916/190/18, у задоволенні позову відмовлено повністю. Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що невиконання грошового зобов`язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення або відстрочення.

Апеляційний суд зазначив, що ухвала суду першої інстанції від 17 лютого 2014 року про розстрочку виконання рішення суду у справі № 5017/2643/2012 змінила сам спосіб виконання відповідного рішення суду, а отже, змінила строки настання негативних наслідків для відповідача у вигляді можливості нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних у зв`язку з несвоєчасним виконання рішення суду.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 5 жовтня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДК «Газ Україна» НАК «Нафтогаз України».

ДК «Газ Україна» НАК «Нафтогаз України» подала клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на те, що суди при винесенні рішень не врахували висновків, які містяться в постановах Верховного Суду України та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу № 916/190/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивуючи своє рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказав, що в цій справі постало питання щодо визнання розстрочки чи відстрочки виконання рішення як підстави для зміни строків виконання зобов`язання. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що в постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 905/3137/14-908/5775/14 (провадження № 3-1276гс15), яку прийнято за подібних правовідносин, викладено правовий висновок про те, що невиконання грошового зобов`язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення або відстрочення.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 касаційну скаргу ДК «Газ Україна» НАК «Нафтогаз України» задовольнили частково, постанову Одеського апеляційного господарського та рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/190/18 було скасовано.

В зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила наступний висновок щодо застосування норм права.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

З постановою можна ознайомитись за посиланням. 

Раніше «Судово-юридична газета» писала про відшкодування збитків. Дискусійне тлумачення терміну «збитки» часто дає привід для критики судових рішень щодо їх стягнення, проте чи завжди така критика справедлива?