Конституційний Суд: розбрат чи єднання

Михайло Свідок,
спеціально для «Судово-юридичної газети»

Сьогодні неабияка увага суспільства, як українського, так і міжнародного, сконцентрована навколо Конституційного Суду України. Рівень питань, які доводиться вирішувати цій надзвичайно важливій інституції, прямо пропорційний рівню відповідальності, яка на неї лягає. Звідси і затягування термінів розгляду Судом тих чи інших справ з огляду на контроверсійність питань, що їх вирішує Суд.

Як у Конституційному Суді голову звільняли

14 травня Конституційний Суд на своєму спеціальному пленарному засіданні ухвалив Постанову про звільнення Станіслава Шевчука з посади судді цього Суду. Звільнення судді КСУ самим Судом відбулося вперше за всю історію існування органу конституційної юрисдикції України. Така процедура передбачена новою редакцією Закону України «Про Конституційний Суд України». Раніше звільнення суддів КСУ відбувалося з ініціативи суб’єктів призначення, що, за словами того ж Шевчука, порушувало гарантії незалежності цих суддів.

Причиною такого звільнення, на думку самого Суду, є вчинення Шевчуком істотного дисциплінарного проступку, грубе та систематичне нехтування своїми обов’язками, що є несумісним зі статусом судді Конституційного Суду України та виявило його невідповідність займаній посаді на підставі пункту 3 частини другої статті 149-1 Конституції України.

У свою чергу Закон «Про Конституційний Суд України» передбачає розгляд питання про звільнення судді Конституційного Суду України з посади за вказаними причинами лише за наявності висновку Постійної комісії з питань регламенту та етики Конституційного Суду України. Такий висновок Комісія у складі 7 суддів (Василя Лемака, Михайла Гультая, Олександра Касмініна, Володимира Мойсика, Сергія Саса, Ігоря Сліденка, Олександра Тупицького) надала ще 17 квітня 2019 р. А вже після ухвалення рішення про звільнення Шевчука цей висновок було оприлюднено й на офіційному сайті Суду.

Дамоклів меч

У висновку Комісія звертає увагу на ключові аспекти в діяльності Шевчука, які викликали найбільшу тривогу у суддів.

По-перше, перевищення посадових повноважень при призначенні особистих радників, посади яких, як зазначає Комісія, не передбачені Законом «Про Конституційний Суд України», що, між іншим, вартувало державі додаткових матеріальних витрат, а також відкрило особам, призначеним на ці посади, шлях до документів, що містять інформацію з обмеженим доступом, можливість впливати на рішення Суду. Крім того, за словами тієї ж Комісії, незаконне запровадження посад радників та призначення осіб, які не проходили жодних передбачених законодавством спеціальних перевірок, призвело до створення в Суді «паралельної організаційної системи забезпечення діяльності голови Конституційного Суду України», тобто паралельне управління Секретаріатом Суду в обхід керівника Секретаріату.

По-друге, Комісія вказує на політизацію роботи голови Суду та неправомірне втручання у політичний процес, чим, на переконання Комісії, Шевчук не лише дискредитував посаду голови цієї поважної інституції, а й завдав істотної шкоди авторитету Суду в цілому. Заяви Шевчука на кшталт «я ніколи не приведу до присяги президента, якщо вибори будуть сфальсифіковані» дійсно викликали неабияке обурення в суспільстві та привернули нечувану досі увагу до діяльності Конституційного Суду в цілому та його ролі в церемонії інавгурації зокрема. Хоча аналіз положень Конституції України свідчить, що приведення новообраного президента до присяги головою КСУ є суто церемоніальною функцією та жодним чином не залежить від його особистих переконань. Тобто встановлення результатів виборів не належить до повноважень голови КСУ, а є виключною компетенцією Центральної виборчої комісії.

Додатковим підтвердженням того, що висловлювання Шевчука були політично вмотивованими, став документ, який потрапив до редакції від джерел в АП. Йдеться про лист від новообраного Президента Володимира Зеленського, адресований голові КСУ Наталі Шапталі. У цьому листі Зеленський повідомляє, що виконав усі конституційні вимоги щодо несумісності з посадою Президента та вказує на відсутність обставин, що унеможливили б складання ним присяги. «Враховуючи зазначені вище вимоги Конституції України та Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», повідомляю Вас про виконання мною всіх конституційних вимог щодо несумісності з посадою Президента України та відсутність будь-яких обставин, що унеможливлюють складання мною присяги українському народу», — йдеться у листі. Жодного слова про встановлення результатів виборів та роль у цьому питанні голови Конституційного Суду там немає. Тоді до чого були сентенції вже колишнього судді Шевчука щодо його особливої ролі в підведенні підсумків виборів?

Третім і, напевно, найважливішим аргументом Комісії щодо висновку стосовно Шевчука є факти порушення ним Конституції України (яку, до речі, Суд покликаний охороняти) та чинного законодавства, неправомірне втручання у діяльність суддів, ігнорування їхніх прав та порушення конституційних гарантій незалежності суддів.

Примітним є те, що у висновку не лише констатовано наявність підстав для звільнення судді Конституційного Суду Шевчука з посади, а й вказано на ознаки кримінальних правопорушень в його діях та наголошено на необхідності перевірки деяких аспектів його «діяльності» компетентними органами у встановленому законом порядку, що знаходиться за межами будь-яких особистісних «розборок».

Майже місяць висновок Постійної комісії з питань регламенту та етики висів над головою Шевчука як дамоклів меч. Однак Шевчук не спромігся або не вважав за потрібне на нього відреагувати.

Заборони — забобони

У той час, коли Шевчук подає позови на Конституційний Суд за незаконне, на його думку, звільнення, відкритим залишається питання його особистої відповідальності. А саме — відповідальності за скоєння ним корупційних правопорушень. І де наші доблесні борці с корупцією, коли вони так потрібні?

Як зазначалося вище, Шевчук створив посади радників на громадських засадах та призначив на ці посади низку осіб, які фактично надавали йому безкоштовні послуги, хоча такі посади ані Законом України «Про Конституційний Суд України», ані іншими законами України не встановлено. А голові Конституційного Суду, відповідно, не надано право встановлювати такі посади. А отже, Шевчук явно вийшов за межі антикорупційного законодавства.

У його діях вбачаються ознаки порушення встановленої частиною першою статті 54 Закону України «Про запобігання корупції» заборони на одержання від фізичних чи юридичних осіб безоплатно певних послуг, що в розумінні чинного антикорупційного законодавства дорівнюються одержанню подарунка, а отже є адміністративним правопорушенням.

Адміністративна відповідальність за порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків передбачена статтею 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, наступним логічним кроком має бути складання співробітниками Нацполіції України протоколу про адміністративне правопорушення відносно колишнього судді КСУ Станіслава Шевчука та направлення його до суду. Однак для цього необхідно направити до Нацполіції відповідну заяву про вчинення Шевчуком корупційного адмінправопорушення.

Незрозуміло тільки, чому досі цього не відбулося? Можливо, це пов’язано з тим, що Шевчук обіймав високу державну посаду, а отже не можна виключити можливість тиску з його боку на виконавців з метою уникнення притягнення до відповідальності. Тому надзвичайно важливою в цьому питанні є активна роль громадянського суспільства.

Звільнити не можна залишити: де ж тут кома?

Ще одним важливим моментом цього питання є той факт, що рішення про звільнення з посади судді ухвалюється щонайменше двома третинами від його конституційного складу. А це 12 суддів. (Для порівняння: за визнання закону неконституційним потрібно всього 10 голосів суддів.) Така кількість голосів за звільнення свідчить вже не про «змову» кількох суддів, а про наявність суттєвих проблем у взаємовідносинах колективу Суду з його на той період ще головою.

Прийняттю Конституційним Судом рішення про звільнення Шевчука з посади судді передували збори суддів Конституційного Суду, де було висловлено недовіру Шевчуку як голові Суду.

Залишається питання: чому Суд пішов таким складним шляхом? І позбавив Шевчука одразу двох статусів — судді й автоматично і голови Суду. Причини криються у вадах Закону України «Про Конституційний Суд України», який не передбачає звільнення з посади голови Конституційного Суду в інший спосіб, крім заяви за власним бажанням. А власного бажання Шевчук не мав та добровільно попрощатися з посадою з певних особистих міркувань не захотів, не дивлячись на тотальну недовіру до нього в колективі, яка проявлялася навіть під час відкритих засідань Суду під головуванням Шевчука. Та після низки його вчинків, детально описаних у висновку Постійної комісії з питань регламенту та етики, а також тих, що до висновку Комісії не потрапили, зокрема суперечливі стосунки з іноземними послами деяких держав, це було б, напевно, наймудрішим рішенням. Однак Шевчук вирішив приміряти на себе роль «мученика».

Шерше ля фам

Та недовго Конституційний Суд був позбавлений свого очільника. У той самий день, 14 травня, на спеціальному пленарному засіданні судді визначилися зі своїм новим головою та поставили крапку у питанні інавгурації. Так, головою Суду було обрано Наталю Шапталу, кандидатуру якої підтримала більшість суддів. Шаптала й привела до присяги Володимира Зеленського 20 травня, і виглядала на церемонії впевнено.

У свою чергу Шевчук своїми політичними заявами розхитував ситуацію навколо інавгурації, безпідставно підсилюючи свою особисту роль у цьому процесі. Хоча до присяги новообраного президента приводить не Шевчук, а голова КСУ, виконуючи представницькі функції. Саме це питання, а точніше роль у ньому Шевчука, найбільше обурило суддів.

Конституційний Суд змушений був робити відповідну заяву зборів суддів, в якій запевняв, що жодних перешкод у здійсненні процедури приведення новобраного президента до присяги з боку КСУ не існує. Суд зазначив, що будь-які маніпуляції голови Конституційного Суду щодо виконання цього конституційного обов’язку є неприпустимими, як і створення ситуації, коли процедура інавгурації буде унеможливлена через примхи окремої особи. Волевиявлення українського народу не може бути знівельовано через переконання однієї людини, навіть якщо ця людина обіймає посаду голови КСУ. Саме так і створюється культ особистості. А хіба раніше хтось взагалі акцентував увагу на особливій ролі голови Конституційного Суду на інавгурації?

Як зазначає Інтерфакс з посиланням на особисте джерело, обізнане з ситуацією в КСУ: «З одного боку, вона (Шаптала, — прим. ред.) належить до кола так званих «донєцкіх». І вже один цей факт викликає обурення. З іншого — за період своєї кар’єри серед колег встигла зарекомендувати себе як поміркована суддя. Зрозуміло, що кандидатура Шаптали стала певним паритетом між суддями. Крім її професійних якостей, судді взяли до уваги і той факт, що у вересні поточного року спливає дев’ятирічний строк перебування Шаптали на посаді судді, а права бути призначеними повторно закон суддям не надає. Тому вже у вересні очікуємо нових змін у керівництві Конституційного Суду».

Однак треба мати неабияку сміливість та силу духу, щоб взяти на себе основний удар від наслідків тих процесів, що відбувалися за головування пана Шевчука.

Як відомо із власних джерел в Конституційному Суді, ставлення Шаптали до колег та співробітників Секретаріату суттєво відрізняється від ставлення до колективу колишнього голови (а це, погодьтеся, серйозний аргумент для об’єднання колективу), який, зокрема, дозволяв собі та своїм радникам недвозначні висловлення у бік колег та публічно вказував на професійну нікчемність працівників Суду.

В одному зі своїх численних інтерв’ю Шевчук вказував на низький рівень кваліфікації та професійної підготовки працівників апарату Суду. «Наукові, методичні, аналітичні та інші матеріали, які готуються співробітниками Секретаріату, досить часто належним чином не відображають інформацію, необхідну голові Суду для здійснення його повноважень», — наголошував Шевчук. У той самий час самоусувався при вирішенні важливих питань забезпечення суддів, завдяки чому остаточно втратив підтримку та повагу в колективі. Така поведінка стосовно колег не лише дискредитує його як суддю, а й вказує на сумнівні особистісні якості цієї людини.

Отже, ключову задачу, яку ставив перед собою Шевчук як голова Конституційного Суду — об’єднати колектив — він виконав. Судді дійсно об’єдналися, але за іронією долі об’єднало їх власне звільнення Шевчука. Як ніколи Суд продемонстрував згуртованість колективу, спроможність оперативно та зважено вирішувати гострі питання, ставлячи національні інтереси над приватними. А кількість та якість рішень Суду, ухвалених після звільнення Шевчука, тільки підтверджує цей факт.

***

Думка редакції «Судово-юридичної газети» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність інформації та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.