Практики та науковці дискутували щодо запобігання зловживанню процесуальними правами

У квітні 2019 року Київським регіональним центром Національної академії правових наук України та Національною асоціацією адвокатів України був проведений науково-практичний семінар «Зловживання правом у юридичному процесі».

Як відомо, в нових редакціях процесуальних кодексів одним із принципів судочинства закріплено неприпустимість зловживання процесуальними правами, а запобігання зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами є прямим обов’язком судді.

Проте, як свідчить судова практика, учасники юридичних процесів зловживають своїми процесуальними правами для досягнення власних цілей, що суперечить основним принципам судочинства. Така ситуація не сприяє розвантаженню судової системи, пришвидшенню судових процесів та росту довіри до судової системи, який залишається критично низьким. Доводиться докладати багато зусиль у боротьбі із зловживанням правами. Її можна віднести до найбільш болючих проблем.

Сучасне національне законодавство з цього питання, на жаль, ще не є ефективним. Однією з причин цього є обмеженість наукових досліджень як на загально-теоретичному, так і на галузевих рівнях. Дотепер відсутнє загальнотеоретичне визначення поняття «зловживання правом». Вирішенню цієї проблеми має сприяти ретельний аналіз форм зловживання правами у правозастосовній практиці та систематизація їх типових ознак.

Конкретизувати наукову і нормативну моделі зловживання процесуальними правами у юридичному процесі можна лише спільними зусиллями адвокатів, суддів, слідчих, прокурорів та науковців. Важливість цієї теми була підкреслена віце-президентом — керівником Київського регіонального центру Національної академії правових наук України, доктором юридичних наук, професором, академіком Національної академії правових наук України Наталією Кузнєцовою.

На її думку, питання, пов’язані із зловживанням правом у юридичних процесах, потребують детального вивчення та дослідження, причому, безумовно, за активної участі представників загальної теорії права. Обговорення цих проблем спільно науковцями і адвокатами, плідна дискусія має дати позитивні результати.

Кандидат юридичних наук, доцент кафедри правосуддя Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Наталія Василина наголосила, що зловживання процесуальними правами є досить суб’єктивним і оціночним поняттям.

Реалізація принципу змагальності в цивільному судочинстві спонукає учасників справи та їх представників до використання всіх можливих механізмів захисту права, у зв’язку з чим ними можуть допускатися і зловживання. Водночас зловживання правом має розглядатися як процесуальне правопорушення виключно за умови встановлення причино-наслідкового зв’язку між зловживанням та завданою шкодою (встановленням певних ризиків) іншому учаснику справи. Тобто зловживання процесуальним правом як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в порушенні умов належної реалізації суб’єктивних цивільних процесуальних прав іншими учасниками справи. У нотаріальному процесі також можливі зловживання процесуальними правами учасниками нотаріального провадження, зокрема це стосується оформлення спадкових прав.

Суддя Верховного Суду Василь  Огурецький розповів про найбільш поширені у практиці Верховного Суду випадки зловживання процесуальними правами, а саме про завідомо безпідставні відводи, зазначивши, які ключовим у визначенні відводу як безпідставного є відсутність будь-яких доказів упередженості судді чи його необ’єктивності. Наслідком цього є винесення окремої ухвали, яка направляється до прокуратури або дисциплінарних органів адвокатури. Суддя наголосив, що, на жаль, незважаючи на прийняття нових процесуальних кодексів, проблема зловживання процесуальними правами не вирішена до цього часу та залишається серйозною перепоною у здійсненні правосуддя.

Кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ України Оксана Хабло зупинилась на питанні зловживання правом у кримінальному процесі і наголосила, що термін «зловживання правом» не є новим для кримінального процесуального законодавства, адже був закріплений у нормах КПК України 1960 року. У КПК України 2012 року законодавець відмовився від загальної заборони зловживання правом, а пішов шляхом заборони окремих його форм. На сучасному етапі розвитку правової науки питання щодо існування зловживання правом втратило свою актуальність, а дискусія перейшла до з’ясування характеристики суті самого терміну. Невизначеність законодавства та правової науки щодо розуміння суті терміну «зловживання правом» призводить до вільного його тлумачення при кваліфікації певних діянь, що, у свою чергу, зумовлює безпідставне застосування заходів юридичної відповідальності до учасників кримінального провадження.

Суддя у відставці, кандидат юридичних наук Сергій Штогун звернув увагу на правові передумови недопущення зловживання правами суддею в адміністративному судочинстві.

У ході судової реформи практично докорінно було змінено ряд важливих процесуальних кодексів, і зміни в сфері здійснення процедури судочинства суттєво розширили права судді. Зрозуміло, що таке розширення не могло не потягти за собою ризик можливості зловживання суддями процесуальними правами.

До першої групи таких зловживань можна віднести безпідставні самовідводи та відводи суддів з надуманих підстав. Друга група — великий ризик зловживань — це застосування заходів забезпечення позову. Третя група — зловживання при вирішенні питань при відкритті провадження в справі.

Однак особливої уваги заслуговує четверта група — це заходи процесуального впливу, адже її важко розмежувати з правовими нормами, які регулюють адміністративну відповідальність за неповагу до суду.

Доктор юридичних наук, професор Анатолій Коструба наголосив на тому, що в судовій практиці непоодинокими є випадки, коли до процесуальних зловживань вдається безпосередньо суддя-доповідач. Можна відокремити серед таких зловживань організаційно-процедурні (призначення розгляду декількох судових справ із незначним інтервалом), деонтологічно-процесуальні (поведінка судді, яка принижує гідність представника), юридично-процесуальні (спотворення дійсного змісту правової норми, ухилення від прийняття процесуальних рішень, гіперболізація ефекту реалізації процесуальних прав до категорії зловживань). У теорії процесуального права бракує наукових досліджень проблем процесуальних зловживань судом, що також  є важливою проблемою формування ефективних механізмів забезпечення процесуальної доброчесності судді.

Голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Києва Ігор Орлов зазначив, що конструкцію «зловживання процесуальними правами» найчастіше використовують з метою затягнути судовий розгляд справи або маніпуляції з автоматизованим розподілом справ. Зловживання процесуальними правами завдає шкоди як інтересам правосуддя, так і правам осіб, які беруть участь у судовій справі, і завжди створює перешкоди для досягнення основоположних завдань правосуддя.

Крім того, доповідач охарактеризував рішення Європейського суду з прав людини, в яких проаналізував деякі проблеми та відповідні наслідки зловживання правом судами, які виникають тоді, коли суд відходить від основної мети правосуддя і при цьому користується зовсім іншою метою.

Голова дисциплінарної палати КДКА Києва Вадим Риков акцентував увагу на тому, що якість усього судового процесу залежить від кожного учасника і представника. Однак саме суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. Аналіз Верховного Суду найбільш поширених прикладів зловживання правами суддями впродовж останнього року свідчить, що і така форма зловживання процесуальними правами вимагає застосування спеціальних методів запобігання та протидії. Закріплення у законодавстві реальної та дієвої міри покарання за зловживання правами суддями ще на крок наблизить Україну до бажаних європейських стандартів судочинства. Вирішення цього складного завдання суд повинен знайти та встановити баланс між правом на справедливий суд, доступністю правосуддя та зловживаннями правами учасників справи.