22 травня уряд офіційно погодився з пропозицією Міністерства освіти і науки та Національної академії наук щодо схвалення нової редакції «Українського правопису» й рекомендував державним органам всіляко сприяти її використанню в діловодстві, освіті, видавничій справі, сфері телебачення і радіомовлення, інших сферах суспільного життя.
Зазначений Правопис розроблено Українською національною комісією з питань правопису, до якої увійшли мовознавці з установ Національної академії наук та закладів вищої освіти, з метою уніфікації вживання правописних норм, способів їх графічного передання та з урахуванням результатів громадського обговорення.
Проте звертаємо увагу читачів, що за повідомленням Міністерства освіти і науки України, фінальний текст нової редакції «Українського правопису» буде опубліковано на офіційних сайтах Міністерства освіти і науки та Національної академії наук лише 3 червня 2019 року.
Все, що наразі активно обговорюється у ЗМІ та соцмережах — проміжні проекти. Варто почекати 3 червня, адже лише з цього моменту буде рекомендовано застосовувати норми та правила нової редакції Правопису в усіх сферах суспільного життя, зокрема в офіційно-діловому стилі мовлення.
Проте не буде зайвим ознайомитися з основними змінами, що, можливо, принесе новий український правопис вже дуже скоро. Так, досить незвичними виглядають наступні норми:
Деякі питомі українські і давно засвоєні слова перед приголосними н та р мають варіанти з голосним и відповідно до вимови: інди́к (инди́к), індича́ (индича́), індиченя́ (индиченя́), інди́чий (инди́чий), інди́чина (инди́чина), інди́читися (инди́читися), інди́чка (инди́чка), и́рій (= ви́рій), і́род (и́род) (дуже жорстока людина) та ін. И пишемо на початку окремих вигуків (ич!), часток (ич, який хитрий), дієслів (и́кати, икну́ти, ика́тися, икну́тися) та похідних від них іменників (и́кавка, и́кавочка).
Буква ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний:
а) в українських та в давно запозичених і зукраїнізованих словах: а́ґрус, ґа́ва, ґа́зда, ґандж, ґа́нок, ґату́ нок, ґвалт, ґвалтува́ти, ґе́ґати, ґедзь, ґелґота́ти, ґерґота́ти, ґерґоті́ти, ґи́ґнути, ґирли́ґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґо́ґель-мо́ґель, ґонт (а), ґрасува́ти, ґра́ти (іменник), ґратча́стий, ґре́чний, ґринджо́ли, ґрунт, ґу́дзик, ґу́ля, джиґу́н, дзи́ґа, дзиґлик, ремиґа́ти тощо та в похідних від них: а́ґрусовий, ґаздува́ти, ґрунтови́й і под.;
б) у власних назвах — топонімах України: Ґорґа́ни (гірський масив у Бескидах), Ґоро́нда, У́ґля (села на Закарпатті), у прізвищах українців: Ґалаґа́н, Ґалято́вський, Ґе́ник, Ґерза́нич, Ґерда́н, Ґжи́цький, Ґи́ґа, Ґо́ґа, Ґо́йдич, Ґо́нта, Ґри́ґа, Ґудзь, Ґу́ла, Лома́ґа.
Вживаємо для передавання вимови усіченого слова в розмовному й поетичному мовленні: до’дної (до одної) ями; мо’ (може).
Зникає зі звичних нам слів, і тепер правильно писати: авіарéйс, автовідповідáч, аудіоальбóм, вебсторíнка, кібермашúна, метамóва, панамерикáнський, параолімпíєць, попмýзика, пресконферéнція, псевдонаýка, псевдогромадя́нський, соціосфéра, телехрóніка, фітотерапíя, фолкгýрт та інше.
Зі значенням «половина» з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів áркуша, пів годúни, пів відрá, пів мíста, пів огіркá, пів óстрова, пів я́блука, пів я́щика, пів я́ми, пів Єврóпи, пів Кúєва, пів Украї́ни.
Звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою є: бу́єр, конве́єр, пле́єр, фла́єр, лоя́льний, парано́я, плея́да, роя́ль, саквоя́ж, секво́я, фая́нс, феєрве́рк, ін’є́кція, проє́кт, проє́кція, суб’є́кт, траєкторія, фоє́, є́ті, Го́я, Саво́я, Феєрба́х, Ма́єр, Кає́нна, Іса́я, Йога́нн, Рамбує́, Со́єр, Хая́м, Хеєрда́л, Юно́на, Їтс.
У словах грецького походження передається звичайно буквою т. У словах, узвичаєних в українській мові, допускається орфографічна варіантність на зразок: ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, логари́фм і логари́тм, міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни, Борисфе́н і Бористе́н, Демосфе́н і Демосте́н, Ма́рфа і Ма́рта, Федо́сь і Тодо́сь, Феса́лія і Теса́лія та ін.
У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти: аудіє́нція і авдіє́нція, аудито́рія і авдито́рія, лауреа́т і лавреа́т, па́уза і па́вза, фа́уна і фа́вна.
Окремо зазначається, що «президент» тепер писатиметься з малої літери, а також в наше життя активно входять фемінітиви — авторка, літераторка, лікарка, викладачка, депутатка, композиторка, членкиня, борчиня, критикеса, фотографеса тощо.
Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» публікувала матеріал щодо індивідуального права відмовитися від щеплення.
Також ми писали про президентський законопроект про незаконне збагачення та варіанти його майбутнього.