Податковий орган, оскаржуючи рішення першої інстанції, не долучив квитанцію про сплату судового збору, посилаючись на відсутність коштів, передбачених на судові витрати.
Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, інспекція посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що інспекцією вживала заходи із реалізації свого права на апеляційне оскарження, зокрема, первісна апеляційна скарга була подана із дотриманням процесуального строку на апеляційне оскарження, відповідальним юристом постійно вживалися заходи щодо сплати судового збору, до суду подавалися клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. У зв'язку з цим інспекція, отримавши платіжне доручення про сплату судового збору, у найкоротші строки повторно звернулась до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.
Обставини, пов’язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору, тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб’єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку — за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
У ситуації з пропуском державними органами строків поважними причинами апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Велика завантаженість працівників юридичного управління також правомірно визнана судом апеляційної інстанції неповажною причиною для поновлення податковій інспекції пропущеного строку на апеляційне оскарження, оскільки інспекція є державним органом із визначеною штатним розкладом чисельністю персоналу, необхідного для виконання функцій контролюючого органу.
З постановою від 10 квітня 2019 року у справі №826/11775/16 можна ознайомитись за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, які причини прострочення апеляційного оскарження рішення суду вважаються поважними.