Як і для чого українські суди блокують сайти в інтернеті

26 березня 2019 року Європа почала масштабну реформу законодавства про авторське право в європейському Інтернеті. Європарламент затвердив директиву про захист авторських прав в інтернеті та прийняв пакет поправок Copyright Directive про охорону інтелектуальної власності.

Згідно з затвердженими поправками, інтернет-платформи зобов'язані отримувати дозвіл на використання інформації або платити ЗМІ за демонстрацію їхніх новин. Водночас на інтернет-гігантів покладається відповідальність за порушення користувачами авторських прав на їхніх сайтах. Користувачам забороняється завантажувати захищений авторським правом контент.

Безперечно, це торкнеться й України, оскільки положення вітчизняного законодавства мають бути уточнені згідно з новими положеннями європейських директив. Вимоги щодо наближення законодавства України у сфері інтелектуальної власності до законодавства ЄС були визначені ще Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС 1994 р. і Тимчасовою угодою про торгівлю й торгові відносини 1995 р. Проте наші суди ще не мають значної практики захисту авторських прав у цілому, не кажучи вже про порушення у мережі. Класичний судовий процес просто не встигає за розвитком технологій.

Українське законодавство не дає чітких відповідей на питання, що робити, коли поширено недостовірну інформацію, порушили авторські права або зазіхнули на торгову марку, як заблокувати сайти-«зливні бачки» або повернути вкрадений домен. Але спробуємо розібратися, які механізми протидії порушникам існують.

Як припинити порушення авторського права в позасудовому порядку

Позасудовий порядок боротьби за авторські права детально розписаний Законом України «Про авторське право і суміжні права». При порушенні будь-якою особою авторського права в інтернеті автор має право звернутися до власника веб-сайту, на якому розміщена відповідна електронна інформація, із заявою про припинення порушення. Мова йде про розміщення піратського контенту (незаконне використання аудіовізуальних творів, музичних творів, комп’ютерних програм, відеограм, фонограм, передач (програм) організацій мовлення).

Заява про припинення порушення повинна містити:

а) відомості про заявника, необхідні для його ідентифікації:

• ім’я (найменування);
• місце проживання (перебування) або місцезнаходження, адреса електронної пошти або поштова адреса, на яку власник веб-сайту або інші особи мають направляти інформацію;
• для заявників-юридичних осіб — ідентифікаційні дані про реєстрацію юридичної особи у країні місцезнаходження, зокрема в торговому, банківському, судовому або державному реєстрі, у тому числі реквізити реєстру, реєстраційний номер;

б) вид і назву об’єкта (об’єктів) авторського права і (або) суміжних прав, про порушення права на який (які) йдеться у заяві;

в) вмотивоване твердження про наявність у заявника майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт авторського права і (або) суміжних прав, зазначених у відповідній заяві, з посиланням на підстави виникнення таких прав та строк їх дії;

г) гіперпосилання на електронну (цифрову) інформацію, розміщену або в інший спосіб використану на веб-сайті;

ґ) вимогу про унеможливлення доступу до електронної (цифрової) інформації на веб-сайті;

д) відомості про постачальника послуг хостингу, який надає послуги і (або) ресурси для розміщення відповідного веб-сайту, а саме: найменування; адреса електронної пошти або поштова адреса, на які власник веб-сайту або інші особи мають надсилати інформацію;

е) твердження заявника, що наведена в заяві інформація є достовірною, а наявність у заявника прав, про порушення яких заявлено, перевірена адвокатом, за представництвом (посередництвом) якого подається заява.

Важливо!!!

1. Форми та змісту заяви потрібно дотримуватися, оскільки їх порушення може бути підставою для відмови у задоволенні вимог.
2. За законом заявник звертається із заявою про припинення порушення виключно за представництвом (посередництвом) адвоката. Адвокат надсилає відповідну заяву до власника веб-сайту (наслідок впровадження адвокатської монополії).

Копія заяви одночасно надсилається постачальнику послуг хостингу, який надає послуги і (або) ресурси для розміщення відповідного веб-сайту.

Заява про припинення порушення та заява про припинення порушення власником веб-сайту викладаються письмово у паперовій та (або) електронній формі. Заява в електронній формі підписується електронним цифровим підписом адвоката, який надає правову допомогу заявнику.

Одночасно з направленням такої заяви в електронній формі заявник направляє за тією самою адресою її копію в звичайній електронній формі без використання електронного цифрового підпису. У разі, якщо заява, підписана електронним підписом адвоката, за змістом відрізняється від заяви в звичайній електронній формі, надісланої одному й тому самому адресату, така заява вважається неподаною.

Заява в паперовій формі оформляється з обов’язковим власноручним підписом адвоката та надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Що повинен зробити власник веб-сайту

Власник веб-сайту невідкладно, не пізніше 48 годин з моменту отримання заяви про припинення порушення зобов’язаний унеможливити доступ до електронної (цифрової) інформації, щодо якої подано заяву, та надати заявнику і постачальнику послуг хостингу інформацію про вжиті заходи.

Відмовити в задоволенні заяви власник веб-сайту може у разі, якщо:

а) особа, до якої заявник звернувся із заявою про припинення порушення, має право на використання зазначеної в заяві електронної (цифрової) інформації, щодо використання якої направлена заява;

б) особа, якій надіслано заяву про припинення порушення, не є власником веб-сайту, зазначеного у такій заяві;

в) заява про припинення порушення оформлена з порушенням вимог.

Про відмову у задоволенні заяви про припинення порушення власник веб-сайту протягом 48 годин з моменту її отримання направляє повідомлення про відмову заявнику, а також постачальнику послуг хостингу.

У разі, якщо власник веб-сайту не є власником веб-сторінки (актуально, насамперед, для маркетплейсів та соціальних мереж).

Власник веб-сайту впродовж 24 годин з моменту отримання заяви про припинення порушення зобов’язаний направити її копію засобами електронної пошти (або іншою прийнятою на відповідному веб-сайті системою відправлення повідомлень) власнику веб-сторінки.

Одночасно з направленням заяви про припинення порушення власнику веб-сторінки власник веб-сайту надсилає заявнику повідомлення, в якому інформує, що він не є власником веб-сторінки, зазначає час відправлення копії заяви власнику веб-сторінки та надає гіперпосилання на умови публічного правочину, який визначає правила користування веб-сайтом третіми особами.

Власник веб-сторінки зобов’язаний надати відповідь власнику веб-сайту із зазначенням гіперпосилання на веб-сторінку, на якій розміщена відповідна цифрова інформація.

Власник веб-сайту впродовж 24 годин з моменту отримання від власника веб-сторінки відповіді на заяву про припинення порушення надсилає її заявнику та постачальнику послуг хостингу.

Якщо впродовж 48 годин з моменту направлення власнику веб-сторінки заяви про припинення порушення власник веб-сторінки не надав власнику веб-сайту відповіді, власник веб-сайту самостійно унеможливлює доступ до зазначеної у заяві про припинення порушення електронної (цифрової) інформації. Про вжиті заходи власник веб-сайту повідомляє заявника та постачальника послуг хостингу протягом 72 годин з моменту отримання власником веб-сайту заяви про припинення порушення та надає відомості про себе.

У разі, якщо впродовж 48 годин з моменту направлення заяви про припинення порушення власник веб-сторінки надав повідомлення про відмову, копія такого повідомлення надсилається власником веб-сайту заявнику не пізніше, як упродовж 72 годин з моменту отримання власником веб-сайту заяви про припинення порушення.

Що повинен зробити постачальник послуг хостингу

Якщо власник сайту невідомий заявнику, заявник має право за представництвом (посередництвом) адвоката звернутися безпосередньо до постачальника послуг хостингу із заявою про припинення порушення, допущеного власником веб-сайту. Постачальник послуг хостингу зобов’язаний невідкладно, не пізніше 24 годин з моменту отримання такої заяви надіслати власнику веб-сайту її копію. Власник веб-сайту впродовж 24 годин з моменту отримання від постачальника послуг хостингу копії заяви про припинення порушення з боку власника веб-сайту блокує сторінку або відмовляє у її блокуванні і повідомляє про це постачальника послуг хостингу.

Так, ТОВ «Торговий дім «Деметра-Плюс» звернулось до хостинг-провайдера сайту ТОВ «ДЕМЕТРА 25» з проханням заблокувати домен http://dobriva.pro та відключити кінцеве обладнання абонента ТОВ «ДЕМЕТРА 25» від мережі. Від провайдера отримано відповідь, що роботу хостингу веб-сайту http://dobriva.pro було призупинено згідно договору публічної оферти.

У разі, якщо власник сайту гальмує процес, постачальник послуг хостингу самостійно унеможливлює доступ до електронної (цифрової) інформації, зазначеної у заяві про припинення порушення, допущеного власником веб-сайту. Про вжиті заходи постачальник послуг хостингу повідомляє заявника та власника веб-сайту впродовж 48 годин з моменту отримання заяви про припинення порушення.

Постачальник послуг хостингу має право залишити без розгляду заяву про припинення порушення, допущеного власником веб-сайту, у разі, якщо:

• а) заява не відповідає встановленим вимогам;
• б) постачальник послуг хостингу не надає послуги, ресурси для розміщення веб-сайту, щодо якого подана заява;
• в) заявник звернувся до постачальника послуг хостингу безпідставно.

Постачальник послуг хостингу повідомляє заявника про залишення без розгляду заяви про припинення порушення із зазначенням відповідних правових підстав протягом 24 годин з моменту її отримання.

Власник веб-сайту має право звернутися до постачальника послуг хостингу, вимагаючи відновлення доступу до електронної (цифрової) інформації. Якщо все за правилами, постачальник послуг хостингу повинен невідкладно, не пізніше, як через 48 годин після отримання повідомлення надіслати заявнику його копію. У разі, якщо повідомлення не відповідає вимогам, постачальник послуг хостингу інформує про це власника веб-сайту.

Постачальник послуг хостингу відновлює доступ до електронної (цифрової) інформації на десятий робочий день з дня надсилання заявнику копії повідомлення, якщо протягом цього часу заявник не надав йому підтвердження відкриття судового провадження про захист його прав на об’єкт (об’єкти) авторського права та (або) суміжних прав (електронної (цифрової) інформації), щодо якого (яких) подавалася заява про припинення порушення.

Допускається унеможливлення доступу виключно до електронної (цифрової) інформації, зазначеної в заяві про припинення порушення. У разі, якщо доступ до електронної (цифрової) інформації не може бути унеможливлений з технічних причин, власник веб-сайту або постачальник послуг хостингу може унеможливити доступ до веб-сторінки, яка містить відповідну електронну (цифрову) інформацію.

Якщо власник сайту, веб-сторінки, постачальник послуг хостингу цей порядок не виконують, варто нагадати їм про відповідальність, передбачену ст. 164¹⁷ КУпАП:

«Порушення умов і правил, що визначають порядок припинення порушень авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет, у тому числі невчинення власником веб-сайту, постачальником послуг хостингу передбачених законодавством про авторське право і суміжні права дій щодо унеможливлення доступу користувачів мережі Інтернет до об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, ненадання або несвоєчасне надання відповіді на заяву суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав власником веб-сайту, постачальником послуг хостингу, наведення завідомо недостовірних відомостей у відповіді на заяву суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав, власником веб-сайту, постачальником послуг хостингу, а також нерозміщення власниками веб-сайтів, постачальниками послуг хостингу на власних веб-сайтах, в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) достовірної інформації про себе, — тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

 Як блокуються сайти, що порушують немайнові права

Блокування інтернет-ресурсів для українського законодавства є невідомим інститутом, будь-які законодавчі механізми з цього питання відсутні. Проте відсутність правових підстав для таких блокувань, як виявилося, на практиці не перешкоджає це робити.

При розгляді цивільних справ сайти блокують не за рішенням суду по суті справи, а за ухвалою про забезпечення позову. Цікавість такого способу для сторін судового процесу полягає ще й у тому, що судова ухвала підлягає негайному виконанню.

Суддя Деснянського районного суду Києва у справі №2-1346/12 тимчасово зупинив роботу веб-сайту в мережі Інтернет до моменту винесення судового рішення по цивільній справі за позовом про захист честі, гідності, ділової репутації.

Так само зробила суддя Печерського районного суду Києва у справі №757/36221/16-ц, ухвалою тимчасово зупинивши роботу веб-сайту до постановлення судового рішення за позовною заявою про захист честі та гідності.

Суддя Трускавецького міського суду у справі №457/349/18 заборонив розповсюдження інформації на сайтах Mmgp.ru, ScamQuestra.com та Prochukhan.org шляхом заборони суб'єктам господарювання в сфері телекомунікацій забезпечувати доступ користувачам Internet на території України до зазначених сайтів.

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у справі №320/1749/19, навпаки, відмовив у такому забезпеченні, оскільки вважав, що заходи забезпечення позову мають бути співмірні з заявленими позивачем вимогами. Крім того, згідно з ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У кримінальних справах здогадалися здійснювати таке блокування на підставі ухвал про арешт майна. Так, 20.03.2018 слідчий суддя Голосіївського районного суду Києва у справі №752/4117/17 наклав арешт на майнові права інтелектуальної власності, які виникають у користувачів мережі Інтернет при використанні веб-ресурсу з ідентичною IP-адресою, шляхом зобов'язання інтернет-провайдерів, що здійснюють діяльність на території України, які, відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про телекомунікації», включені до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій й перелік яких міститься на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, закрити до них доступ.

Аналогічна ухвала винесена Печерським районним судом Києва у справі №757/33556/18-к. 23 липня 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду Києва наклав арешт на майнові права інтелектуальної власності — доменне ім'я веб-ресурсу — шляхом зобов'язання надіслати відповідну команду до «Реєстру доменної зони» та унеможливити використання в будь-який спосіб негайно і до дати фактичного видалення домену з відповідного реєстру згідно «Регламенту публічного домену».

Аналогічна ухвала була винесена слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/952/19.

Проте така винахідливість правоохоронних органів та цивільних позивачів не завжди вітається Апеляційними судами. 10 грудня 2018 року Київський апеляційний суд ухвалу слідчого судді Печерського районного суду Києва від 10 липня 2018 року скасував, а в задоволенні клопотання про накладення арешту на майнові права інтелектуальної власності шляхом зобов'язання інтернет-провайдерів закрити доступ до ресурсів відмовив. Суд зазначив, що накладення арешту з забороною доступу до веб-ресурсу не передбачене нормами ст. 170 КПК України.

Апеляційний суд Миколаївської області у справі №487/3953/17 зазначив, що накладення арешту шляхом «зобов'язання закрити доступ до веб-ресурсів» є технічно некоректним і не передбачене ст. 170 КПК України, а вирішення вказаних питань у сфері телекомунікацій та інформаційних технологій без залучення відповідних технічних спеціалістів та їх висновків може призвести до порушення прав громадян та юридичних осіб як в Україні так і за її межами.

Доводи апелянта про необхідність обмеження доступу до інформації, яка міститься на певних веб-ресурсах, шляхом їх блокування, оскільки зазначені сайти використовуються в ігрових клубах, розташованих за відповідними адресами в Миколаєві, з посиланням на ст. 28 Закону України «Про інформацію» є недоречними, оскільки будь-яких даних про використання інформації на вказаних веб-ресурсах у спосіб, перелічений у ст. 28 Закону України «Про інформацію», як клопотання слідчого, так і апеляційна скарга прокурора не містять.

Ефективність повного блокування сайтів є сумнівною, оскільки:

• існування дзеркальних сайтів зводить всі зусилля нанівець. Тобто, якщо основний сайт був заблокований, дзеркальний сайт все одно залишається діяти;
• суд у більшості випадків зобов'язує заблокувати сайт тільки певних інтернет-провайдерів, на інших такий обов'язок не поширюється;
• дуже часто сайт знаходиться за межами юрисдикції певної країни, що ускладнює процедуру блокування.

Скасування реєстрації доменів як спосіб захисту порушених прав

Ще один спосіб блокування сайтів виник під впливом війн брендів. Систематичні порушення прав власників торгових марок давно перекочували в інтернет і розповсюдилися на доменні імена. Викрадення доменного імені — один з найчастіших кіберзлочинів, які зустрічаються в інтернеті. З’явився навіть такий напрям злочинної діяльності, як кіберскво́ттінг, тобто протизаконна діяльність, що полягає у реєстрації, використанні та пропонуванні до продажу доменного імені з несумлінним наміром отримати прибуток від паразитування на гудвілі або торговій марці, яка належить іншій особі. Після несумлінної реєстрації несумлінний реєстрант (кіберсквотер) зазвичай пропонує продати доменне ім’я законному власнику знаку за значно вищою ціною.

 Судова практика розробила такі способи відновлення порушених прав:

• заборона використання домену або його блокування;
• припинення використання позначень, що охороняються свідоцтвами на знаки для товарів і послуг, у певному доменному імені та скасування реєстрації спірного доменного імені;
• передання спірного домену правовласнику ідентичних або подібних до ступеня змішування знаків для товарів та послуг (переделегування доменного імені);
• збереження домену за поточним його власником (реєстрантом);
• визнання права на використання комерційного найменування у доменних іменах.

Складність розгляду зазначеної категорії справ у тому, що законодавством України не передбачено, який саме спосіб захисту має бути застосований у справі про порушення прав інтелектуальної власності на торгову марку в доменному імені. Крім того, як і у випадку з блокуванням сайтів, законодавство не містить будь-яких механізмів боротьби з кіберскво́ттінгом. Але відсутність процедурних норм породжує порушення, тому суди вважають за необхідне застосовувати принцип найбільш справедливого та ефективного способу захисту.

Господарський суд Києва у справі №910/28172/15 зазначив, що процедура делегування доменних імен в Україні не врегульована спеціальним законом, і достроково анулював реєстрацію доменного імені, пославшись на звичаї ділового обороту.

Печерський районний суд Києва у справі №757/38875/18-ц заборонив ОСОБА_2 використовувати знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України НОМЕР_1 від 10.05.2007, НОМЕР_4 від 15.05.2001 та НОМЕР_5 від 10.05.2007, включаючи їх використання у мережі Інтернет та в доменному імені ІНФОРМАЦІЯ_4.

Той же суд у справі №757/45200/16-ц  зобов'язав товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» припинити делегування (видалити з реєстру) доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_2.com.ua».

Історії відомі й протилежні випадки. Солом'янський районний суд Києва по справі №2-239-15 (№ 760-4672-14-ц) заборонив ТОВ «Інтернет Інвест» вчиняти будь-які дії з переделегування доменного імені oleyna.com.ua на користь будь-яких інших осіб, а також вчиняти будь-які інші дії щодо внесення змін або записів до бази даних стосовно доменного імені oleyna.com.ua, в тому числі змінювати його реєстратора доменного імені або видаляти доменне ім'я. Такий же випадок був і з торговою маркою, яка належала ТОВ «Амстор».

У справі №910/1185/15-г Господарський суд Києва заборонив ТОВ «Інтернет Інвест» порушувати права ТОВ «Амстор» на знак для товарів і послуг «Амстор» шляхом незаконного делегування доменного імені amstor.ua на користь інших осіб. Одночасно суд зобов'язати ТОВ «Інтернет Інвест» скасувати делегування доменного імені amstor.ua. При цьому суд нагадав, що він не має повноважень самостійно скасовувати реєстрацію доменного імені.

Господарський суд Києва у справі №910/18389/14 зобов'язав товариство з обмеженою відповідальністю «Україна-Хост» видалити доменне ім'я medikomkrivbass.com.ua. Таке ж рішення прийняв 10 грудня 2018 року Святошинський районний суд Києва у справі №759/1144/17.

Про позасудові засоби вирішення спорів читайте у матеріалах про медіацію та врегулювання спорів за участю судді.  

Крім того, «Судово-юридична газета» розповідала, як боротися з поширенням недостовірної інформації.