Повторний розгляд справи як спосіб поновлення прав заявника: правова позиція ВП ВС

Порушення, на які вказав ЄСПЛ

У справі «Буглов проти України» Європейський суд з прав людини констатував порушення ст.3, 5 та 8 Конвенції, які полягали у наступному:

• під час перебування під вартою заявник зазнав жорстокого поводження з боку працівників міліції;
• умови тримання у слідчому ізоляторі були такими, що принижують гідність особи (йдеться, зокрема, про надмірну переповненість камери);
• після того як заявник поскаржився до органів пенітенціарної служби на такі умови утримання, на нього наклали стягнення у вигляді 10-денного тримання у карцері;
• ЄСПЛ не вдалося перевірити, чи було тримання заявника під вартою обґрунтованим та чи здійснювалось воно на достатніх підставах;
• працівники СІЗО переглядали кореспонденцію заявника, скеровану до ЄСПЛ, мотивуючи це тим, що він міг перешкоджати здійсненню судочинства.

Після набуття рішенням ЄСПЛ статусу остаточного заявник звернувся до Верховного Суду із заявою про перегляд судових рішень, постановлених щодо нього.

Правова позиція Великої Палати Верховного Суду

Судді Великої Палати ВС вказали на те, що повторний розгляд справи є адекватним способом поновлення прав заявника, порушення яких визнано рішенням ЄСПЛ, у тому випадку, якщо заявник і далі зазнає негативних наслідків від судових рішень, ухвалених на національному рівні, — наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження.

Так, рішенням ЄСПЛ визнано, що заявник зазнав порушення прав, передбачених ст. 3, п. 3 ст. 5, ст. 8 Конвенції, однак порушень права заявника на справедливий суд (ст. 6 Конвенції) з боку національних судів ЄСПЛ не встановлено. Водночас заявник не продовжує зазнавати негативних наслідків порушень його прав, адже ці порушення мали чітко визначені часові межі.

Ще одним випадком, у якому може застосовуватися такий захід, як повторний розгляд справи, є наявність висновку ЄСПЛ щодо суперечності рішень національних судів Конвенції. Однак судді ВП зауважили, що визнані ЄСПЛ порушення прав заявника не пов'язані безпосередньо зі змістом судових рішень або з процедурою проведення судового розгляду справи.

«Значна частина визнаних ЄСПЛ порушень норм Конвенції пов'язана із системними процедурними помилками, якими характеризувалось кримінально-процесуальне законодавство періоду проведення досудового розслідування у справі.

В аспекті встановлених ЄСПЛ порушень прав заявника вже були реалізовані заходи загального характеру у вигляді запровадження нової нормативно-правової бази, яка здебільшого вирішує проблеми забезпечення прав ув'язнених осіб, запобігає фактам жорстокого поводження із затриманими, втручання в їх право на збереження таємниці листування, а також визначає чіткий порядок дотримання права на свободу й особисту недоторканість у частині встановлення порядку продовження строків тримання осіб під вартою.

Оскільки ЄСПЛ не визнав порушення права заявника на справедливий суд, повторний розгляд справи не може бути адекватним способом поновлення прав заявника. В основі визнаних ЄСПЛ порушень хоч і лежали процедурні помилки чи недоліки, однак вони не ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні», — йдеться у постанові ВП ВС від 20 лютого 2019 року.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Велика Палата Верховного Суду визначила, чи можливе примирення сторін у порядку ст. 46 Кримінального кодексу у справах щодо злочинів, наслідком яких є смерть потерпілого.

Також ми повідомляли, що за словами судді ВП ВС Дмитра Гудими, впродовж 2018 року Велика Палата ВС розглянула по суті 70 заяв про перегляд судових рішень за виключними обставинами. Д. Гудима прокоментував рішення у деяких із цих справ під час виступу на конференції, присвяченій річниці створення ВС.