Верховний Суд роз’яснив, які ознаки має нормативно-правовий акт ЦВК і на яких суб’єктів поширюється його дія. Про це повідомляє прес-служба ВС.
Роз'яснення і рекомендації Центральної виборчої комісії можуть стосуватися інших осіб, окрім виборчих комісій чи комісій з референдуму, адже обов'язковість їх виконання, по суті, означає необхідність їх врахування усіма без винятку особами при вирішенні питання щодо застосування законодавства про вибори і референдум, яке охоплюється відповідним роз'ясненням та/або рекомендацією (Закон України від 30 червня 2004 року №1932-IV «Про Центральну виборчу комісію»).
Таким є висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в результаті розгляду в апеляційному порядку справи за позовом кандидата на пост Президента України до Центральної виборчої комісії, у якому позивач, зокрема, просив визнати протиправними дії ЦВК стосовно підготовки, порядку та процедури розгляду проекту постанови ЦВК від 22 лютого 2019 року №376 «Про роз'яснення щодо реалізації положень ч. 6 ст. 64 Закону України «Про вибори Президента України», визнати протиправною та нечинною постанову в цій частині.
В апеляційній скарзі відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції, яким визнано протиправною та нечинною зазначену постанову ЦВК з додатком. Суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що Закон України від 5 березня 1999 року №474-XIV «Про вибори Президента України» наділяє ЦВК повноваженнями щодо надання роз'яснень лише з питань застосування законодавства про вибори і виключно з метою їх використання виборчими комісіями нижчого рівня.
Верховний Суд встановив, що до ЦВК звернулися громадські об'єднання, суб'єкти виборчого процесу про роз'яснення окремих положень Закону «Про вибори Президента України» стосовно того, яким чином кандидат на пост Президента України може здійснювати відшкодування агітаторам їх витрат, пов'язаних із веденням передвиборчої агітації за відповідного кандидата на пост Президента України, не порушуючи чинне законодавство. ЦВК прийняла оскаржувану постанову, якою затвердила роз'яснення (що є додатком до цієї постанови).
ЦВК приймає у формі постанов роз'яснення і рекомендації з питань застосування законодавства України про вибори, які є обов'язковими для використання в роботі виборчих комісій і обов'язковими для виконання всіма суб'єктами виборчого процесу та органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, а також громадянами України (Закон України «Про Центральну виборчу комісію»). Крім того, повноваження ЦВК поширюються на всю територію України (п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону «Про вибори Президента України»).
Тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржена постанова за своїми ознаками є нормативно-правовим актом, до визначальних ознак якого в розумінні КАС України (п. 18 ч. 1 ст. 4) віднесено широке коло осіб, на яких він поширюється, обов'язковість, а також багаторазове використання.
З постановою Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі №855/58/19 (адміністративне провадження №А/9901/49/19) можна ознайомитися за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Шостий апеляційний адміністративний суд розглянув справу за позовом кандидата в президенти Юлії Тимошенко до чинного глави держави Петра Порошенка. Кандидат в президенти просила суд встановити факт проведення чинним президентом передвиборної агітації у протизаконний спосіб.
Також ми повідомляли, що Верховний Суд визнав правомірною відмову ЦВК у реєстрації Петра Симоненка в якості кандидата на посаду Президента України. Суд встановив, що кандидата було висунуто партією, статут, найменування та символіка якої не відповідають вимогам законодавства.
Окрім того, Верховний Суд дав роз’яснення щодо процедури скасування рішення Центральної виборчої комісії про реєстрацію кандидата в президенти України. Факт наявності конфлікту інтересів при ухваленні рішення має бути встановлений НАЗК.