Голова ККС ВС Станіслав Кравченко: інтерв'ю до річниці створення Верховного Суду

Голова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Станіслав Кравченко поділився з «Судово-юридичною газетою» міркуваннями щодо запуску роботи нової судової інституції та подальших кроків задля удосконалення її роботи.

— Чим особисто Вам запам’ятався початок роботи нового Верховного Суду?

— Для мене з початком роботи нового Верховного Суду пов’язана можливість продовжувати суддівську кар’єру та розглядати справи в суді касаційної інстанції. Адже навіть під час конкурсу, який тривав майже 9 місяців, судді, котрі брали в ньому участь, продовжували розглядати справи. Поєднувати проходження конкурсних процедур та здійснення правосуддя було надзвичайно складно, тому після завершення конкурсу, з одного боку, було певне полегшення, а з іншого — було хвилювання, чи вдасться нам у короткі строки налагодити роботу Верховного Суду. Таке хвилювання виникало, зокрема, через те, що більше двох третин суддів, призначених до ККС у складі ВС, раніше не працювали в суді касаційної інстанції. Ці тривоги ми змогли подолати, адже великі сподівання на те, що все вдасться, виявилися сильнішими.

— Які Ваші сподівання щодо нового Верховного Суду справдилися, а які ні? З якими труднощами довелося зіткнутися?

— З початку роботи Верховного Суду ми були реалістами й розуміли, що через стару законодавчу базу, рівень досудового розслідування та процесуального керівництва ним кардинально змінити все в надзвичайно стислі строки неможливо. Однак роботу, заплановану на рік, вдалося виконати. Йдеться, у першу чергу, про стабілізацію розгляду кримінальних проваджень та імплементацію нових процесуальних механізмів. Тож результати першого року діяльності Верховного Суду цілком виправдали наші очікування.

Що стосується труднощів, то вони пов’язані, зокрема, з кадровим питанням. Так, у разом узятих судових палатах у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду України працювало вдвічі більше суддів, ніж було призначено до ККС ВС, а навантаження було меншим. При цьому слід зауважити, що кримінальні провадження, які розглядає суд касаційної інстанції, є досить складними, часто мають правові проблеми, які нагромаджувалися протягом багатьох років. Майже 100% кримінальних проваджень ККС ВС розглядає в усному провадженні з викликом сторін та їх участю у судовому засіданні.

— Чи вдалося поєднатися та налагодити роботу в одному колективі суддям-вихідцям з адвокатури, вченого кола та суддівського середовища?

— Думаю, що вдалося у повній мірі. Так, на зборах суддів ККС ВС, коли формувався склад колегій, було прийняте рішення, щоб до кожної колегії входили суддя, який має досвід роботи в суді касаційної інстанції, суддя з досвідом роботи в апеляційному суді та суддя, який прийшов з адвокатського чи наукового середовища або працював у суді першої інстанції. На мій погляд і як показує практика, такий підхід себе виправдав. Якщо сьогодні оцінювати річну роботу, можна з певністю сказати, що всі судді Верховного Суду реалізувалися як судді касаційної інстанції та набули нового досвіду.

Прихід у суддівську професію правників з інших професій дав позитивні результати: з’явилися нові погляди, нові підходи, які стали корисними під час здійснення правосуддя.

— Які рішення Верховного Суду за цей рік Ви вважаєте визначальними?

— Знаєте, не можна виокремити певне рішення, адже всі вони є визначальними. Кожним з них вирішується доля людини. Водночас важливими є ті рішення, які, завдячуючи новим механізмам забезпечення єдності практики (розгляд справи судовою палатою, об’єднаною судовою палатою та Великою Палатою), змогли усунути різні підходи до застосування однакових норм права. Тепер для забезпечення єдності практики на ці рішення можуть орієнтуватися всі суди.

— Які наступні кроки має зробити Верховний Суд, щоб стати досконалим взірцем для судової системи України?

— Наступним кроком має бути продовження вже розпочатого, оскільки ми, на мою думку, на правильному шляху. Те, що на сьогодні вже зроблено: максимальна відкритість суду та його рішень, прозорий доступ до суддівської професії на конкурсних засадах, законодавство, яке загалом відповідає європейським стандартам — усе це дає достатньо можливостей для того, щоб у результаті наполегливої праці Верховний Суд та його рішення стали зразком для всіх судів.