Які межі втручання адміністративних судів у дискрецію органів виконавчої влади

Завданням адміністративного суду є контроль легальності. При цьому суд не підміняє собою державний орган. Але чи завжди це так? Чи є винятки, коли суд за матеріалами конкретної справи може дійти висновку, що необхідно виписати рішення в такий спосіб, який буде не ілюзорним, а реальним поновленням прав людини. І тоді де ця межа? Чи не буде це втручанням у дискреційні повноваження органу? На ці та інші питання шукали відповіді учасники дискусійного обговорення «Межі втручання адміністративних судів у дискрецію органів виконавчої влади», на яке за підтримки проекту «Pravo-Justice» були запрошені кращі фахівці адміністративної юстиції — судді з країн Європи, які представили свою практику застосування дискреційних повноважень.

«Одне з проблемних питань: чи є дискрецією органу те, що він може, наприклад, надати дозвіл чи відмовити в його наданні? Чи дискреція наявна лише тоді, коли є два і більше можливих варіанта дій суб’єкта владних повноважень?

Загалом ми перевіряємо в адміністративному суді дії суб’єкта владних повноважень відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, а саме чи діяв суб’єкт владних повноважень  в межах, на підставі та у спосіб, визначений законом. Водночас для нас важливими є рекомендації Комітету міністрів Ради Європи, які ще у 1980 році визначили, що розуміється під дискреційними повноваженнями», — розповіла ініціатор заходу, президент IFA Ukraine Наталія Блажівська. Так, у Рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи визначено, що дискреційними є повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за цих обставин, підкреслила Наталія Блажівська.

Прикметно, що новий Верховний Суд у лютому цього року в одному зі своїх рішень теж висловився на предмет того, що слід розуміти під дискреційними повноваженнями. Зокрема, Верховний суд зазначив, що «в кожному окремому випадку суду необхідно визначати, чи справді є підстави для втручання в дискреційні повноваження органу. Судом має бути дотриманий розумний баланс між захистом прав позивача та виключною компетенцією органу державної влади». Цього чекала вся юридична спільнота, адже точилося чимало дискусій щодо того, де наявна, а де відсутня дискреція. Це, в свою чергу, має дуже важливе значення для отримання особою реального захисту особи в суді.

За словами судді Європейського Суду Справедливості (European Court of Justice) Віргіліуса Валанчуса, такий захід є гарним майданчиком для дискусії всіх його учасників (науковців, адвокатів, суддів адміністративної юрисдикції) щодо питання дискреції, цікавого не лише для українського середовища, але й для всіх європейських суддів.

«За круглим столом кожен мав зрозуміти, що публічна адміністрація (виконавчі органи) виконує свою роботу, але адміністративний суд має контролювати публічну адміністрацію, як це роблять в усіх демократичних країнах», — додав Віргіліус Валанчус.

Адміністративні суди в Україні існують вже майже 10 років. Тож подібні заходи дозволяють зрозуміти, наскільки покращився баланс між різними сторонами: контролем суду за тим, як виконавча влада працює і втілює законодавство в життя; інтересами доступу до правосуддя; можливостей адміністративних органів та виконавчої влади працювати ефективно, переконаний керівник проекту ЄС «Підтримка реформ юстиції в Україні» Довідас Віткаускас. Обмін досвідом дозволяє визначити точки дотику та схожі проблеми, шляхи вирішення яких наша держава може перейняти у європейських країн.

«Адміністративні суди завантажені, вони багато на себе беруть. Але з іншого боку, варто розуміти, який вони дають результат у вигляді ретельної та ефективної перевірки дій виконавчої влади, адміністративних органів. Це питання залишається відкритим. Слід підвищувати ефективність та швидкіс

ть роботи судів, але не забувати про справедливість процесу», — відзначив Довідас Віткаускас.

Під час дискусії учасники не оминули стороною обговорення питань електронного правосуддя, електронного уряду, можливостей виконавчої влади працювати більш ефективно. Існує значна кількість проблем, що зачіпають не лише законодавчі, але й загальноінституційні процеси (питання можливості навчання і т.п.).

«Сьогодні ми, з одного боку, констатували те, що оновлений Кодекс адміністративного судочинства усунув багато прогалин, з якими стикалися судді при розгляді спорів, пов’язаних із визначенням цієї межі дискреційних повноважень, а також обранням належного, ефективного способу захисту особи в адміністративному судочинстві. В той же час ми все ще відмічаємо труднощі, зокрема у спорах, які стосуються рішень, дій чи бездіяльності колегіальних органів.

На заході були підняті такі проблемні питання, як нагальна необхідність прийняття в Україні Закону «Про адміністративну  процедуру». Дуже влучними були зауваження представників Міністерства освіти, Міністерства юстиції та Центральної виборчої комісії стосовно урахування специфіки кожного конкретного спору. Якщо це виборчий спір, то тут має значення не лише ефективність, а й своєчасність судового захисту. Ця проблематика є дуже делікатною не лише для України», — відзначила Наталія Блажівська.

Президент IFA Ukraine переконана: порушена на круглому столі тема є особливо важливою для судів першої, апеляційної інстанції, про що свідчила присутність суддів практично зі всіх регіонів України.

«Тому наша подальша робота буде зосереджена на кількох ключових проблемних питаннях — межі дискреції при розгляді судових справ щодо рішень, дій чи бездіяльності колегіального органу, аналіз проекту Закрну “Про адміністративну процедуру», а паралельно напрацювання практичних критеріїв належного урядування для ефективного застосуванея в судочинстві. І це питання, які стосуються, з одного боку, принципу змагальності сторін, а з іншого — офіційного з’ясування обставин у справі», — резюмувала Наталія Блажівська.