15 сходинок до посади судді. Спрощення або удосконалення процедури добору?

Наталія Алексашина,

суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області

Останнім часом точаться дискусії щодо необхідності спрощення процедури добору на посаду судді. Комітет Верховної Ради з питань правової політики створив робочу групу з метою спрощення процедур добору з одночасним збереженням високих стандартів відбору майбутніх суддів.

Даний аналіз підготовлений з метою огляду найбільш проблемних та дискусійних стадій добору очима його безпосередніх учасників. Під час написання аналізу використані результати опитування кандидатів на посаду судді, проведеного в онлайн-спільноті учасників добору.

Останнього разу добір на посаду судді був оголошений минулим складом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія) навесні 2017 року (четвертий добір) і тривав майже п’ять років, а для частини кандидатів на посаду судді не завершився й досі.

Процедура добору на посаду судді у відповідності до ст.70 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» налічує п'ятнадцять стадій. Щоправда деякі етапи можна назвати стадіями лише умовно, оскільки по суті вони полягають в ухваленні ВККС формальних рішень та вчиненні дій організаційного характеру, які не потребують значних витрат часу та ресурсів:

- рішення про оголошення добору кандидатів на посаду судді;  - розміщення на своєму офіційному веб-сайті оголошення про проведення добору;

- допуск до участі у доборі та складенні відбіркового іспиту; - встановлення результатів відбіркового іспиту та їх оприлюдненні на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- зарахування Вищою кваліфікаційною комісією суддів України кандидатів на посаду судді за результатами кваліфікаційного іспиту до резерву на заміщення вакантних посад судді;

- оголошення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідно до кількості вакантних посад судді у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад.

Отже найбільш складними та тривалими є наступні етапи добору:

1. подання особами, які виявили намір стати суддею, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відповідної заяви та документів для  участі у доборі;
2. здійснення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України перевірки відповідності осіб, які звернулися із заявою для участі в доборі, установленим вимогам до кандидата на посаду судді на основі поданих документів;
3. складення особою, допущеною до участі у доборі, відбіркового іспиту;
4. проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, спеціальної перевірки в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених статтею 74 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»;
5. проходження кандидатами, які успішно склали відбірковий іспит та пройшли спеціальну перевірку, спеціальної підготовки; отримання свідоцтва про проходження спеціальної підготовки;
6. складення кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, кваліфікаційного іспиту та встановлення його результатів;
7. проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді правосуддя щодо призначення кандидата на посаду судді;
8. розгляд Вищою радою правосуддя рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та ухвалення рішення щодо кандидата на посаду судді;

Завершальною стадією є видання указу Президента України про призначення на посаду судді - у разі внесення Вищою радою правосуддя подання про призначення судді на посаду.

Зупинимось на деяких проблемних аспектах добору на посаду судді.

СТРОКИ ПРОВЕДЕННЯ ДОБОРУ

На законодавчому рівні не визначено строк проведення окремих процедур добору, строку добору на посаду судді загалом та обов'язку відповідальних органів дотримуватись цих строків.

Крім того, на практиці часто не враховується загальне навантаження на ВККС України та її реальні можливості виконувати всі поставлені перед нею завдання в короткі строки.

В результаті графік добору, що затверджується ВККС України порушується, процедури добору відтерміновуються в часі, між стадіями добору значні періоди очікування на оголошення наступного етапу.

Для прикладу нижче наведені фактичні строки перебігу добору на посаду судді серед кандидатів, які мають необхідний стаж роботи на посаді помічника судді:

03.04.2017 - оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду

7 місяців очікування

31.10.2017 - проведено відбірковий іспит (тестування рівня знань у сфері права та рівня володіння державною мовою)

листопад 2017 року - перевірка морально-психологічних якостей кандидатів

4 місяці очікування

26 березня - 23 червня 2018 року - спецпідготовка у НШС України

4 місяці очікування

29, 30 та 31 жовтня 2018 року - проведення кваліфікаційного іспиту

6 місяців очікування

19 квітня, 14 та 15 травня 2019 року - оголошення результатів кваліфікаційного іспиту

2 місяці очікування

02.07.2019 - оголошено конкурс на заміщення 505 вакантних посад суддівмісцевих загальних судів

07.08.2019 надано рекомендації про призначення 467 кандидатів на посади судді

рішення ВККСУ про проведення конкурсу оскаржено, 6 місяців очікування

29.01.2020 - постанова ВП ВС за результатами оскарження конкурсу від 02.07.2019

три місяці очікування

27.04.2020 - ВРП розпочала розгляд рекомендацій про призначення на посаду судді

очікування (різні строки)

3 червня 2021 року - ВРП внесла подання Президентові України про призначення останнього з 467 кандидатів

очікування указу Президента України про призначення на посаду судді (різні строки)

У законодавстві не визначено строк розгляду Вищою радою правосуддя питання про призначення кандидата на посаду судді та в разі ухвалення позитивного рішення внесення подання Президентові України про призначення судді на посаду.

На практиці такі строки розгляду іноді сягають року. При цьому, належним чином не врегульоване питання підстав для відкладення розгляду рекомендацій про призначення на посаду судді.

Згідно положень ст.80 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" Президент України видає указ про призначення судді не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання Вищої ради правосуддя. Однак, вказаний строк також не завжди дотримується.

Подібна ситуація має негативні наслідки:

• Неможливо оперативно вирішити питання про заповнення вакантних посад суддів, що в свою чергу призводить до надмірного навантаження на діючих суддів.
• За відсутності достатньої кількості суддів та за умов підвищеного навантаження на працюючих суддів, порушується право громадян на доступ до правосуддя.
• Відповідно до ч.6 ст.78 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" результати кваліфікаційного іспиту дійсні протягом трьох років з дня складення іспиту. В разі затягування строків завершення добору та проведення конкурсів на заміщення вакантних посад суддів, вказаний строк спливає, вакантні посади суддів не заповнюються, кандидати на посаду судді позбавляються можливості доступу до професії, марнуються державні кошти витрачені на проведення добору.

З метою уникнення перелічених наслідків доцільно на законодавчому рівні закріпити граничні строки проведення процедур добору, а також передбачити запобіжники в разі порушення таких строків. Зокрема, передбачити автоматичне продовження дії строків дійсності кваліфікаційного іспиту, складеного кандидатами на посаду судді.

СТАЖ У СФЕРІ ПРАВА

Відповідно до ч.1 ст.69 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

На практиці після оголошення добору на посаду судді щоразу виникає питання щодо того, професійна діяльність на яких саме посадах може бути зарахована до стажу професійної діяльності у сфері права (зокрема, питання виникали при визначенні чи підлягає зарахуванню стаж роботи на посадах секретарів судових засідань, керівників апарату суду та їх заступників, а також консультантів суду).

«Наразі переліку посад і показників, за якими період діяльності особи може бути віднесено до її стажу професійної діяльності у сфері права, Комісією не затверджено. Обліку інформації про посади, які займали допущені до участі в доборі, кандидати на посаду судді, Комісією не здійснюється», - саме таку відповідь на запит надано ВККС України 25.01.2021 №27-104/21.

СПЕЦПІДГОТОВКА У НАЦІОНАЛЬНІЙ ШКОЛІ СУДДІВ УКРАЇНИ (НШСУ)

Одним з проблемних питань, з якими довелося зіштовхнутися кандидатам на посаду судді є збереження робочого місця на час спецпідготовки.

Відповідно до ч.4 ст.77 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" на період проходження кандидатом підготовки за ним зберігається основне місце роботи.

Водночас, вказана норма не узгоджується з КЗпП України, який такої можливості не передбачає.

Вказана неузгодженість породжує можливість для зловживань з боку деяких роботодавців, які звільняють кандидатів на посаду судді, зарахованих в процесі добору для спецпідготовки до Національної школи суддів України.

ТРИВАЛІСТЬ СПЕЦПІДГОТОВКИ

Відповідно до ч.3 ст.77 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" спеціальна підготовка проводиться протягом дванадцяти місяців (якщо інший строк не визначений рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України) за рахунок коштів Державного бюджету України.

Під час проведення добору на посаду судді, оголошеного у березні 2017 року, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України було встановлено тримісячний строк спеціальної підготовки для кандидатів, які мають стаж роботи на посаді помічника судді щонайменше три роки. Для кандидатів, які не мали необхідного стажу роботи на посаді помічника судді, був встановлений строк спецпідготовки тривалістю дев'ять місяців.

Водночас, абсолютного усі кандидати на посаду судді мають вищу юридичну освіту, володіють чималим стажем професійної діяльності у сфері права та мають вагомий досвід роботи на посадах помічників суддів, адвокатів, прокурорів, юрисконсультів. Наведене ставить під сумнів, що вказані кандидати потребують тривалої теоретичної та практичної спецпідготовки у Національній школі суддів України.

Строк підготовки тривалістю дев'ять місяців виявився надмірним для професійних юристів, які досягли тридцятирічного віку.

Цікавими є результати опитування, проведеного у групі кандидатів на посаду судді щодо оптимального строку спеціальної підготовки. Кількість голосів на підтримку 6-місячного та 3-місячного строку спецпідготовки розподілилися майже порівну (89 та 86 голосів відповідно). Визначений законодавчо річний строк спецпідготовки майже не знайшов підтримки (всього 7 голосів).

МОЖЛИВІСТЬ ДИСТАНЦІЙНОЇ СПЕЦПІДГОТОВКИ

Наразі законодавство не передбачає можливості дистанційної спецпідготовки і доцільність введення такої форми спецпідготовки є дискусійним питанням.

Можна визначити такі переваги застосування IT-технологій та онлайн-навчання в процесі спецпідготовки:

• кандидати зможуть проходити спецпідготовку у вільний від роботи час. В такому випадку кандидатам на посаду судді не доведеться залишати місце проживання та основне місце роботи;
• відпаде потреба у виплаті стипендій на час спецпідготовки та зменшиться навантаження на державний бюджет;
• запобігання поширенню коронавірусу CОVID-19.

Втім, за результатами опитування, проведених у групі кандидатів на посаду судді, дистанційна спецпідготовка не знайшла масової підтримки. Голоси респондентів розподілилися наступним чином: 174 голоси - за очну форму спецпідготовки, 29 голосів – за дистанційну, 3 голоси – за заочну, 2 голоси – за поєднання дистанційної та очної форми.

Прихильність до очної форми спецпідготовки обумовлена наступними факторами:

• Дисципліна. Можливість повністю зануритись у процес спецпідготовки, зосередитись на навчанні та не відволікатися на поточні робочі або не робочі питання.
• Краще сприйняття та засвоєння матеріалу, який викладається offline.
• Збільшується інтенсивність спецпідготовки завдяки тому, що більшість часу на добу присвячується саме навчанню. При цьому, матеріал засвоюється краще на противагу дистанційній спецпідготовці, коли втомлені після робочого дня слухачі намагаються зосередитись на навчанні.
• Швидкий зворотній зв'язок від тренера, можливість обміну досвідом.
• Саме на стадії спецпідготовки, під час командної роботи, можливе формування єдиного суддівського корпусу. Слухачі знайомляться, спілкуються між собою, працюють групами над розв'язанням задач під час навчання, формують єдині погляди на правові проблеми.

НА ЯКОМУ ЕТАПІ ПРОВОДИТИ СПЕЦПІДГОТОВКУ? ДО ЧИ ПІСЛЯ СКЛАДАННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОГО ІСПИТУ?

Абсолютна більшість кандидатів на посаду судді під час опитування висловились за те, що спеціальна підготовка має здійснюватися після внесення Вищою радою правосуддя подання Президентові України про призначення судді на посаду.

Етап, на якому слід проводити спеціальну підготовку майбутніх суддів має важливе значення з огляду на кілька аспектів.

Наразі спецпідготовка кандидатів на посаду судді здійснюється після успішного складання відбіркових іспитів, проходження психологічного тестування, співбесіди з психологом та проходження спецперевірки.

Після спецпідготовки кандидати на посади судді складають кваліфікаційний іспит, за результатами якого стає зрозуміло чи набрав кандидат достатньо балів та чи є у нього шанси стати суддею.

Тобто, на стадії проходження тривалої спецпідготовки немає жодної впевненості, що у майбутньому кандидат успішно складе кваліфікаційний іспит, не припинить участь у доборі та зможе перемогти у конкурсі.

Така невизначеність створює ризик, що кандидат не набере необхідної кількості балів під час кваліфікаційного спиту, і в такому разі негативні наслідки настануть як для кандидата, так і для держави. Для кандидата – оскільки він марно витратив значний час на проходження спецпідготовки з відривом від основного виду діяльності (у кандидатів з числа адвокатів виникають серйозні труднощі у відновленні власної практики через тривалу перерву у професійній діяльності), а для держави – через марно витрачені кошти на організацію спецпідготовки кандидата, який не склад кваліфікаційний іспит.

За таких обставин цілком доцільно проводити спецпідготовку після внесення Президентові України подання про призначення на посаду судді, але до видання указу про призначення на посаду.

По-перше це створить умови визначеності для кандидатів на посаду судді щодо їх подальшої долі у доборі.

По-друге дозволить заощадити державні кошти, оскільки кандидат вже успішно склав кваліфікаційний іспит і в майбутньому гарантовано обійме посаду судді. В той же час, кандидат ще не призначений на посаду судді і йому не доведеться виплачувати суддівську винагороду на час спецпідготовки.

СПЕЦПІДГОТОВКА ЗА ОБРАНОЮ СПЕЦІАЛІЗАЦІЄЮ ЧИ ЗА ВСІМА НАПРЯМКАМИ ПРАВА?

В даному випадку має значення те, на якому етапі буде проводитись спецпідготовка. Якщо залишиться незмінним існуючий механізм (тобто, проведення спецпідготовки до складення кваліфікаційного іспиту), то доцільно проводити навчання за всіма спеціалізаціями.

Якщо ж до законодавства будуть внесені зміни, які передбачатимуть проведення спецпідготовки після складення кваліфікаційного іспиту та внесення Президентові України подання Вищою радою правосуддя про призначення на посаду судді, то немає жодного сенсу у навчанні за всіма спеціалізаціями, адже вже точно буде відомо до суду якої спеціалізації призначатиметься майбутній суддя (адміністративного, господарського чи загального).

ПРОХІДНИЙ БАЛ ПІД ЧАС ВІДБІРКОВОГО ТА КВАЛІФІКАЦІЙНОГО ІСПИТІВ

Згідно ч.7 ст.78 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» якщо особа набрала менше 75 відсотків максимально можливого балу кваліфікаційного іспиту, вона вважається такою, що не склала кваліфікаційний іспит.

Загалом показник в 75 відсотків зустрічається впродовж всієї процедури добору кандидатів на посаду судді. Це мінімальна межа під час відбіркового анонімного тестування, цей показник також зустрічається в Програмі проходження спеціальної підготовки, зрештою ця цифра є визначальною під час кваліфікаційного іспиту.

При цьому, ВККС України має повноваження встановити прохідний бал на рівні вище за 75 відсотків максимально можливого.

Як показує практика, прохідний бар'єр в 75 відсотків є доволі серйозною перешкодою на шляху до суддівства. У 2017 році на стадії анонімного тестування лише 785 осіб з 4128 набрали 75 і більше балів з права. Крім того, це безпрецедентно високий бал у порівнянні з попередніми доборами.

В умовах існуючого кадрового голоду існує ризик, що  з вказаним прохідним балом під час відбіркового іспиту не набереться достатня кількість кандидатів для заповнення усіх наявних вакансій.

Заслуговує на увагу методика визначення прохідного балу, яка застосовувалася у 2011 році, коли мінімальна кількість балів, достатня для визнання кандидатів такими, що успішно склали кваліфікаційний іспит, затверджувалася рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

При визначенні кількості балів, яка є достатньою для визнання
кандидатів такими,  що склали іспит, Вища кваліфікаційна  комісія
суддів ураховувала такі критерії:

• прогнозована кількість вакантних посад;
• загальна кількість кандидатів, які складали тестування;
• результати анонімного тестування.

ОЦІНЮВАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ, ВИКОНАНИХ ПІД ЧАС КВАЛІФІКАЦІЙНОГО ІСПИТУ

Оцінювання практичних завдань, виконаних учасниками іспитів, є найменш прозорою стадією добору, яка повністю залежить від людського фактору. Іспит у вигляді тестування передбачає надання визначених відповідей на поставлені запитання, а перевірка результатів тестування здійснюється автоматизовано за допомогою відповідних комп’ютерних програм. Натомість, перевірка практичних робіт повністю залежить від особи перевіряючого, його рівня професійності, психоемоційного стану, власних переконань та сприйняття.

Крім того, існує потреба у підвищенні якості модельних справ, які пропонуються учасникам кваліфікаційного іспиту, під час виконання практичного завдання. Модельні справи не повинні містити неточностей та описок. Вказані недоліки можуть вплинути на розв’язання практичного завдання та, зрештою, на отриманий бал за результатами кваліфікаційного іспиту.

Важливим також є питання хто саме має перевіряти виконані практичні завдання. В межах 4 добору перевірку виконаних практичних робот здійснювали члени ВККС України. Кожну роботу перевіряли три члени ВККС по черзі і за результатами такої перевірки визначався остаточний бал. Перевірка робіт членами ВККС обумовлює наступні незручності: 1. Додаткове навантаження на членів ВККС, внаслідок чого вони не взмозі ефективно виконувати одночасно всі покладені на них функції; 2. Повільний процес перевірки (для кандидатів на посаду судді, які мали стаж роботи помічника судді щонайменше три роки, строк перевірки склав близько півроку).

Неодноразово лунали пропозиції розглянути можливість передачі ВККС перевірки виконаних практичних завдань стороннім виконавцям (так званий аутсорсінг). Безумовно, що такі виконавці повинні мати достатній рівень кваліфікації та не бути зацікавленими у результатах перевірки робіт.

Найбільшої уваги заслуговує необхідність встановлення чітких критеріїв та єдиного порядку оцінювання практичних завдань, виконаних за результатами кваліфікаційного іспиту.

Має бути розроблена єдина детальна методика, яка передбачатиме:

1. які складові в обов’язковому порядку має містити виконана практична робота (підготовлений процесуальний документ);
2. яким доказам модельної справи потрібно було надати оцінку, які визнати недопустимими чи неналежними;
3. які норми закону та судову практику слід було застосувати для розв’язання практичного завдання та яким чином.

Методика перевірки практичних робіт повинна передбачати максимальну кількість балів за кожну складову підготовленого судового рішення. При цьому, за мотивувальну частину рішення, як за найважливішу частину рішення, доцільно передбачити найвищий бал в порівнянні з іншими складовими частинами рішення.

Застосування єдиної методики перевірки практичних завдань надасть перевіряючим єдині критерії перевірки та приведе їх роботу до єдиного стандарту, мінімізувавши суб’єктивний фактор.

Крім того, після складення кваліфікаційних іспитів доцільно оприлюднювати методику перевірки практичних робіт, аби усі учасники іспиту та сторонні спостерігачі могли переконатися у прозорості процедури перевірки.

Наразі також висловлюються пропозиції взагалі замінити виконання практичних завдань у формі написання судового рішення на проведення тестування, де питання буде сформоване у формі практичної задачі, а варіанти відповідей на нього – у формі варіантів розв’язання цих задач.

Такий спосіб складання кваліфікаційного іспиту безумовно підвищить його прозорість, втім, не дозволить перевірити навички кандидата щодо написання вмотивованого рішення.

Також слід зазначити, що якість питань та відповідей для такого тестування має бути надзвичайно високою та враховувати найновішу судову практику.

ПРАВИЛО П'ЯТИ ПРІОРИТЕТІВ та ПОДАННЯ ЗАЯВ КАНДИДАТАМИ В ОДИН ДЕНЬ

Виходячи з положень ч.ч.1, 2 ст. 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» процедура проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді визначається відповідним Положенням, яке затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

У ч. 4 ст. 79 цього Закону також передбачено, що загальний порядок подання заяви для участі у конкурсі та умови його проведення визначаються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Водночас, визначення порядку подання заяви для участі у конкурсі та умови його проведення є важливим етапом добору. Досвід проведення попередніх доборів дає обґрунтовані підстави вважати, що стадія проведення конкурсу на заміщення вакантної посади судді потребує запровадження низки важливих змін саме на законодавчому рівні.

Раніше документом, який визначав порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого суду, було Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затверджене рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (зі змінами, внесеними рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30 вересня 2017 року № 97/зп-17, від 05 жовтня 2018 року № 215/зп-18, від 07 червня 2019 року № 94/зп-19, від 01 серпня 2019 року № 139/зп-19).

З вказаного Положення (пункт 3.3 та Додаток 1) випливало, що кандидат міг взяти участь в конкурсі на зайняття вакантної посади судді лише в одному суді.

Однак, таке правило є виправданим, якщо конкурс оголошено на зайняття вакантної посади судді лише в одному, окремо взятому, суді.

Наразі судова система України потерпає від дефіциту кадрів. Зокрема, раніше повідомлялося, що в судовій системі України понад 2000 вакансій.

Досвід проведення попередніх доборів (до 2017 року) свідчить, що наявність правила, яке обмежувало участь у конкурсі лише однією вакантною посадою в одному суді, в багатьох випадках ставило результати проведення конкурсу в залежність від випадкових факторів, а не від позиції кандидата в загальному рейтингу, перетворюючи процедуру конкурсу в своєрідну лотерею.

У результаті, виникали ситуації, коли рекомендації на посаду судді отримували кандидати з невеликим загальним балом, натомість, кандидати, які мали вищу позицію за рейтингом, залишалися перебувати в резерві.

Окрім того, зазначений порядок подання заяви іноді призводив до ситуацій, коли через непрозорість процедури в окремі суди взагалі ніхто не подавав заяви, хоча були кандидати, які погодились би здійснювати в таких судах правосуддя.

Отже, вказане правило не сприяло заповненню вакантних посад суддів місцевих судів.

Ефективним способом вирішення даної проблеми став дозвіл в заяві для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді визначати вакантну посаду не в одному конкретному суді, а в декількох судах (до п'яти судів), з урахуванням самостійно визначеної кандидатом пріоритетності.

Так, ВККС України в 2019 році передбачила в умовах проведення конкурсу кількість судів, із проханнями про рекомендування до яких може звернутись кандидат, не більше 5. За наявності у кандидата наміру претендувати на зайняття вакантної посади судді у 2, 3, 4 або 5 судах у заяві про участь у конкурсі необхідно зазначити про такі суди відповідно до пріоритетності наміру кандидата щодо їх зайняття від 1 до 5, де 1 – суд з найвищим пріоритетом, 5 – з найнижчим.

Схожу процедуру тривалий час застосовує Міністерство освіти і науки України під час подання та розгляду заяв на участь у конкурсному відборі до закладів вищої освіти України (зокрема, відповідний Порядок затверджено наказом Міністерства освіти і науки України 11 жовтня 2018 року № 1096).

Наведений порядок подання заяви та проведення конкурсу має позитивний досвід застосування під час проведення конкурсу на заміщення вакантних посад суддів у місцевих загальних судах оголошеного 02.07.2019 та конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих адміністративних та місцевих господарських судів оголошеного 09.08.2019.

В підсумку такі зміни в процедурі проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді дозволяють:

• Усунути будь-які сумніви щодо справедливості, чесності та прозорості конкурсних процедур. В досягненні такої мети, без сумнівів, заінтересовані організатори та учасники конкурсів. Крім того, такі засади формування судової гілки влади відповідають запиту суспільства.
• Підвищити результативність кожного конкурсу, що сприятиме швидкому наповненню кадрами судової системи.
• Зменшити витрати зусиль та ресурсів на організацію та проведення конкурсів, оскільки потреба у проведенні великої кількості конкурсів відпаде.

Відтак, важливо  закріпити «правило п’яти пріоритетів» під час проведення конкурсу у ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Доцільно також закріпити законодавчо правило про те, що строк подання документів для участі у конкурсі складає один календарний день для всіх кандидатів (у конкретно визначену ВККС України дату). Вказане правило спрямоване на те, аби зробити процедуру конкурсу прозорішою та уникнути можливих маніпуляцій з пріоритетами обраних судів у заявах для участі у конкурсі.

КОНКУРС НА ЗАЙНЯТТЯ ПОСАДИ СУДДІ ТА КОНКУРС ДЛЯ ПЕРЕВЕДЕННЯ. СПІЛЬНО ЧИ ОКРЕМО?

Тривалий час ВККС України не проводила конкурси для переведення суддів.

Водночас, право на переведення можна розглядати в контексті забезпечення соціальних прав суддів, які працюють не за місцем проживання своєї родини та розташування житла. Крім того, право на переведення може бути складовою своєрідного кар'єрного та професійного зростання судді, який по мірі отримання досвіду прагне бути переведеним з невеличкого районного суду з помірним навантаженням до суду міста обласного значення або столиці.

Відповідно до ч.2 ст.82 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" переведення судді на посаду судді до іншого суду здійснюється на підставі та в межах рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, внесеної за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади судді, проведеного в порядку, визначеному статтею 79 цього Закону.

Наразі редакція ч.8 ст.79 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, за результатами кваліфікаційних іспитів, складених у межах процедури добору суддів чи в межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідно.

Однак, наведена редакція ч.8 ст.79 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" викладена з недостатньою чіткістю та не дає однозначної відповіді на питання: конкурс на заміщення вакантних посад для кандидатів на посаду судді та для переведення діючих суддів повинен проводитись спільно чи окремо?

Якщо застосувати буквальне тлумачення ст.79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", можна дійти висновку, що законодавець передбачав необхідність проведення єдиного конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду як для кандидатів на посаду судді в межах добору, так і суддів, які мають намір бути переведеними з одного місцевого суду до іншого.

Однак, слід звернути увагу, що в такому разі ч.8 ст.79 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" розрахована на ідеальну ситуацію, за якої і судді, і кандидати на посаду судді перебували б в однакових умовах.

Однакові умови повинні існувати не лише на момент проведення конкурсу, але й на момент складення кваліфікаційного іспиту, як суддями, так і кандидатами, оскільки в подальшому на підставі отриманих балів за результатами іспиту визначатиметься переможець під час конкурсу.

 Кандидати на посаду судді та діючі судді повинні перебувати в однаковому становищі, аби в майбутньому уникнути непрямої дискримінації за якої ставляться однаково до осіб, які від початку не перебувають в однаковому становищі.

Якщо не дотримуватись наведених умов, у майбутньому це може призвести до оскарження проведених конкурсів у судовому порядку та затягування процедури добору, яке це мало місце у 2019 році (Постанова ВП ВС від 29.01.2020 у справі №9901/378/19).

Загалом проведення спільних конкурсів для кандидатів на посаду судді та діючих суддів видається доволі дивним, з огляду на різний статус таких конкурсантів та різне цільове призначення процедур, в межах яких вони беруть участь у конкурсі (добір на посаду судді та переведення діючих суддів).

Відтак, законодавцю належить остаточно вирішити вказану неузгодженість.

Підсумовуючи викладене, варто зазначити, що в умовах існуючої кадрової кризи у судовій системі, важливого значення набуває оперативний добір та призначення нових суддів. Цей процес потребує вдосконалення, яке не повинно перетворюватись у спрощення, здатне призвести до зниження якості судових кадрів та правосуддя. 

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.