До питання про суд як одну із складових критичної інфраструктури України

Михайло Вайнагій

завідувач сектору

Верховний Суд

к.ю.н.

Нещодавно парламент України ухвалив Закон України «Про критичну інфраструктуру» від 16.11.2021 № 1882-ІХ (далі – Закон). Цей нормативно-правовий акт є складовою законодавства у сфері національної безпеки. Законом визначено, що критична інфраструктура – це сукупність об’єктів критичної інфраструктури (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону). У свою чергу, об’єкти критичної інфраструктури – це об’єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам (п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону).

До життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема: правопорядок, здійснення правосуддя, тримання під вартою (п. 13 ч. 4 ст. 9 Закону).

Таким чином, одним із елементів національної безпеки є здійснення правосуддя.

Стаття 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII роз’яснює поняття здійснення правосуддя. А саме, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства (ч. 1). Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Особи, які привласнили функції суду, несуть відповідальність, установлену законом (ч. 2). Народ бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних (ч. 3).

Якщо суди і виключно суди наділені повноваженнями здійснювати правосуддя, то їх віднесення до об’єктів критичної інфраструктури виглядає логічним, послідовним та відповідає інтересам національної безпеки.

Позаяк метою державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури є забезпечення безпеки об’єктів критичної інфраструктури, запобігання проявам несанкціонованого втручання в їх функціонування, прогнозування та запобігання кризовим ситуаціям на об’єктах критичної інфраструктури (ч. 1 ст. 5 Закону), дане питання набирає ще більшої ваги та актуальності.

Віднесення об’єктів до критичної інфраструктури здійснюється за сукупністю критеріїв, що визначають їх соціальну, політичну, економічну, екологічну значущість для забезпечення оборони країни, безпеки громадян, суспільства, держави і правопорядку (ч. 2 ст. 8 Закону).

Навряд чи в когось виникає сумнів, що саме суди відіграють значну роль у забезпеченні безпеки громадян, суспільства, держави загалом.

Якщо до таких критеріїв належать, зокрема, 1) виконання функцій із забезпечення життєво важливих національних інтересів; 2) існування викликів і загроз, що можуть виникати щодо об’єктів критичної інфраструктури; 3) ймовірність завдання значної шкоди нормальним умовам життєдіяльності населення, віднесення судів до об’єктів критичної інфраструктури мало б відбутися у найближчій перспективі.

Для визначення рівня вимог щодо забезпечення захисту об’єктів критичної інфраструктури відповідно до рівня їх важливості для забезпечення окремих життєво важливих функцій у межах секторів критичної інфраструктури здійснюється категоризація об’єктів критичної інфраструктури відповідно до категорій критичності, визначених Законом (ч. 1 ст. 10 Закону).

Для цілей узгодження дій суб’єктів національної системи захисту критичної інфраструктури формується Реєстр об’єктів критичної інфраструктури (ч. 1 ст. 11 Закону).

З метою проведення аналізу можливих основних загроз та потенційних негативних наслідків для об’єктів критичної інфраструктури, запобігання та попередження виникнення таких загроз для критичної інфраструктури оператори об’єктів критичної інфраструктури готують і подають на погодження до відповідних секторальних органів у сфері захисту критичної інфраструктури, відповідного функціонального органу паспорт безпеки на кожний об’єкт критичної інфраструктури (ч. 1 ст. 12 Закону).

Всі ці норми Закону вказують на те, наскільки законодавець ґрунтовно підійшов до визначення рівня захисту об’єктів критичної інфраструктури, їх ідентифікації, узгодження дій та об’єднання в одному реєстрі.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону державна політика у сфері захисту критичної інфраструктури спрямовується на формування комплексу організаційних, нормативно-правових, інженерно-технічних, ресурсних, інформаційно-аналітичних та методологічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки критичної інфраструктури.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону Кабінет Міністрів України забезпечує проведення державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури України, організовує та забезпечує необхідними силами, засобами і ресурсами функціонування національної системи захисту критичної інфраструктури, визначає уповноважений орган з питань захисту критичної інфраструктури України, а саме віднесення об’єктів до критичної інфраструктури здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 8 Закону).

Підсумовуючи вище викладене, можна дійти висновку, що здійснення правосуддя є невід’ємним елементом національної безпеки, а відповідно є всі підстави вважати суд об’єктом критичної інфраструктури.

Викладені в публікації міркування є власним баченням автора та не представляють офіційну позицію ніякого органу, установи чи організації.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.