Оновлення інституту адміністративного арешту коштів і майна

Ханова Раїса,

кандидат юридичних наук,

суддя Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді, секретар судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів

Барікова Анна,

кандидат юридичних наук,

науковий консультант відділу забезпечення роботи секретаря та суддів судової палати управління забезпечення роботи судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів секретаріату Касаційного адміністративного суду

Перелік справ, у яких допускається спеціальна процедура розгляду на підставі статті 283 КАС України, був розширений при прийнятті КАС України в новій редакції. Водночас у зв’язку з цим на практиці виникають питання щодо предмета розгляду відповідних спорів, а також багато спорів під час судового розгляду справ щодо адміністративного арешту коштів і майна.

Зокрема, суд не може покласти в основу свого рішення акт, що не відповідає вимогам КАС України. Аналогічно суд не може прийняти рішення про стягнення податкового боргу, якщо дійде висновку, що податковий борг виник на підставі протиправного податкового повідомлення-рішення. Таким чином, при фактичному перегляді податкового повідомлення-рішення розгляд справи здійснюється в загальному позовному провадженні.

Пункт 5 частини першої статті 283 КАС України визначає загальне правило щодо стягнення податкового боргу. Зі змісту цієї норми можна зробити висновок, що вона поширюється на фізичних і юридичних осіб. Водночас КАС України не враховує норму п.п. 87.11 статті 87 з нормами ПК України, яка передбачає, що стягнення податкового боргу з фізичних осіб здійснюється в порядку позовного провадження. Отже, існує колізія, яку потрібно розв’язати, узгодивши з положеннями статті 87 ПК України.

Тому перелік справ, у яких допускається спеціальна процедура розгляду, потребує уточнення законодавцем. Пропонується викласти частину першу статті 283 КАС України в редакції такого змісту: «1. Провадження у справах за зверненням контролюючих органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо накладення адміністративного арешту коштів та/або майна платника податку – фізичної особи».

У цьому контексті частина третя статті 378 КАС України не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу та порядку виконання судового рішення. Такі випадки можливі при податкових спорах за зверненням контролюючого органу з поданням про стягнення з платника податків податкового боргу. Якщо платник податків, наприклад, визнає податковий борг, але на рахунки накладений арешт, то платник не може виконати рішення суду та сплатити податковий борг. У такому разі існує юридична невизначеність, чи є така обставина достатньою підставою для розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення.

Проблеми правозастосування виникають і з категорії «спір про право» у пункті 2 частини четвертої статті 283 КАС України. На відміну від теорії судового процесу, передбачається наявність спору між контролюючим органом і платником щодо податкового зобов’язання останнього. Установлення такої обставини є підставою для розгляду справи в процедурі загального провадження. Потребують уточнення критерії достатності для кваліфікації вимог як спірних з огляду на наявність заперечень платника проти суми боргу, самого факту його наявності та/або процедурних порушень з боку контролюючого органу. Такі критерії мають об’єктивуватися у формі позову платника (або зустрічного позову), що має бути заявлений у межах загального шестимісячного строку на адміністративне оскарження з моменту виникнення податкового боргу.

Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду В.П. Юрченко у зверненні (вих. № 88/0/27-20 від 24 вересня 2020 року) окреслила, зокрема, одну з найбільш фундаментальних проблем щодо строків звернення до суду під час застосування статті 94 Податкового кодексу України (далі – ПК України) і статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Щодо цього проблемного питання судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 820/5045/18 зазначила, що адміністративний арешт майна є припиненим, коли з моменту прийняття рішення про накладення такого арешту минуло 96 годин, установлених для його перевірки.

Судова палата сформулювала й інші правові позиції щодо адміністративного арешту коштів і майна, висвітлені в огляді ключових позицій Верховного Суду у сфері оподаткування та митної справи:

- арешт на кошти платника податків накладається відповідно до встановлених законом підстав та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 820/1929/17);

- право на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтею 283 КАС України, за зверненням органів доходів і зборів в касаційному порядку виникає за умови ухвалення постанови судом апеляційної інстанції (ухвала Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 826/2195/16);

- при зверненні до адміністративного суду податковий орган самостійно визначає порядок такого звернення: в загальному порядку або відповідно до статті 283 КАС України з метою термінового розгляду (постанова Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі № 280/2993/19).

1 червня 2021 року колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передала на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 2040/6073/18 щодо можливості касаційного перегляду рішень, прийнятих апеляційним судом за наслідками перегляду справи у провадженнях за зверненням контролюючого органу щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Сьогодні на офіційній вебсторінці Верховного Суду був опублікований огляд судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо адміністративного арешту коштів і майна. Представлено актуальні правові позиції, зокрема, щодо порядку накладення арешту на майно та кошти, зупинення видаткових операцій на банківських рахунках тощо. Так, за 2021 рік Верховний Суд ухвалив рішення, які містять такі висновки:

- непідтвердження контролюючим органом наявності належним чином засвідченої відмови платника податків у допуску до проведення перевірки як необхідної умови для застосування адміністративного арешту свідчить про відсутність підстав для застосування арешту коштів, які перебувають на банківських рахунках, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках (постанова Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 803/205/16);

- не показавши під час перевірки службове посвідчення посадової особи контролюючого органу платникові податків, а також його посадовим (службовим) особам, уповноваженому представнику чи особам, які фактично проводять розрахункові операції, посадові (службові) особи контролюючого органу, зазначені в направленні на проведення експертизи, не мають права на документальну виїзну або фактичну перевірку, навіть за умови наявності у них довідки про належність до посадових осіб податкових органів. У такому разі адміністративний арешт – необґрунтований (постанови Верховного Суду від 23 квітня 2021 року у справі № 808/1031/17);

- висновки судів про відсутність у контролюючого органу повноважень на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків шляхом зупинення видаткових операцій на банківських рахунках є передчасними без установлення обставин, що були підставою для застосування такого арешту (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 820/3541/17).

Детальніше з судовою практикою Верховного Суду щодо адміністративного арешту коштів і майна можна ознайомитися в огляді.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.