«Триста спартанців»

«Триста спартанців». Є відомий фільм з такою назвою, яка спадає на думку, коли вчергове потрапляє на очі інформація про те, що після ухвалення Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX (набрав чинності 07.11.2019), термін, протягом якого не функціонує ВККС України, невпинно наближається до двох років.

Нагадаємо, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення», які за сучасної законодавчої практики нерідко стають «важливішими» за основний текст, Закон № 193-IX  встановив, що «з дня набрання чинності цим Законом повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припиняються.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України протягом двох місяців з дня формування її нового складу завершує процедуру добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 3 квітня 2017 року № 28/зп-17. Інші процедури, які були розпочаті Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" до набрання чинності цим Законом, продовжуються новим складом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, утвореної відповідно до цього Закону».

Як відомо, «руйнувати – не будувати», тож ВККСУ до теперішнього часу не створена, і будь-яких реальних прогнозів щодо дати її створення та початку роботи висловити складно, особливо з урахуванням законодавчих ініціатив щодо «перезавантаження» конституційного органу суддівського врядування – Вищої ради правосуддя.

Я назвала їх «триста спартанців», хоча насправді суддів цієї, так би мовити, категорії, трохи більше трьохсот. Але тривалість процесу набуття ними повноважень щодо здійснення правосуддя та їх особиста витривалість заслуговують на це порівняння. Мова йде про суддів, які були призначені на свої посади протягом 2009-2013 років відповідно до існуючого на той час правового регулювання – на строк п’ять років, після якого вони підлягали обранню на посаду судді безстроково Верховною Радою України.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII передбачалося, що матеріали та рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про обрання суддів безстроково, щодо яких на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" рішення не прийнято, розглядаються Вищою радою правосуддя в порядку, встановленому главою 2 розділу II цього Закону.

За результатами кваліфікаційного оцінювання суддя, призначений на посаду строком на п’ять років до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", повноваження якого припинилися із закінченням строку, на який його було призначено, може бути призначений на посаду за поданням Вищої ради правосуддя за умови підтвердження відповідності цій посаді згідно з підпунктами 2 та 4 пункту 16^-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Таким чином, Закон № 1798-VIII  врегулював питання призначення тих суддів, по яких існували матеріали та рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про обрання безстроково та щодо яких на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" рішення не було прийнято Верховною Радою України. Вирішення питань їх подальшої суддівської кар’єри було віднесено до повноважень Вищої ради правосуддя, яка й діяла відповідно.

Пунктом 21 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII передбачено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України завершує процедури кваліфікаційного оцінювання, розпочаті до набрання чинності цим Законом, за правилами, які діяли на день початку такого кваліфікаційного оцінювання.

Однак, ВККС у попередньому складі через одночасне проведення кваліфікаційного оцінювання та  конкурсних процедур по добору суддів не встигла завершити процедуру кваліфікаційного оцінювання цих суддів до законодавчого припинення своїх повноважень - 07.11.2019 року.

Можна дорікнути, що не всі серед них заслуговують на подальше перебування на посаді суддів. Проте це не є сильним аргументом, оскільки судді, які на чийсь погляд «недоброчесні», тривалий час не виконуючи своїх суддівських повноважень, все одно  отримують за рахунок платників податків заробітну плату. Тому питання визначення їх статусу є нагальними.

Варто було би відкинути презумпцію щодо їх «недоброчесності» та нарешті вирішити питання відновлення їх права здійснювати правосуддя. При цьому виходити не із припущень, а з встановлених за відповідними процедурами фактів.

Ці судді вже пропрацювали на своїх посадах перші - найскладніші п’ять років, набули досвіду, рівень здійснення ними правосуддя може бути оцінений як за минулі п’ять років, так і в наступні роки, коли їм буде надано таку можливість.  

Я переконана, що стосовно більшості з них за попередню п’ятирічну роботу в дійсності не існує й суттєвих зауважень. Вірогідні недоліки у їх роботі (а таких не можна уникнути та стовідсотково передбачити в жодному випадку та при будь-яких суворих процедурах добору), все одно опинилися б під прискіпливим поглядом учасників справ, їх адвокатів, дисциплінарних органів.

Тривалий період бездіяльності (після закінчення повноважень деяких суддів минає сьомий рік) навпаки перешкоджатиме встановленню об’єктивних результатів їх оцінювання, коли таке стане можливим.  

Однак, той історичний момент, коли запрацює новостворена ВККСУ, в осяжному майбутньому поки що не проглядається. Особливо у світлі новини про те, що Верховна Рада України вже ухвалила у першому читанні законопроект про перезавантаження Вищої ради правосуддя.

Тим часом, учасники справ не можуть по пів року дочекатися відкриття провадження у справі судами першої інстанції; їм годі чекати на ознайомлення з матеріалами справи у день подання заяви про це; на додержання норм ЦПК щодо відкладення судового засідання (замість коридорної розмови з секретарем та проставлення підписів на аркуші, який потім опиняється в матеріалах справи), а головне - важко розраховувати на зосереджену увагу судді до кожної конкретної справи, яких на розгляді судді в столичному суді перебуває в середньому від тисячі до двох.

Відновлення повноважень здійснювати правосуддя права для 300 суддів мало би своїм результатом: за грубим підрахунком - 300 000 розглянутих щороку справ; скорочення строків розгляду; зменшення навантаження на їх працюючих колег, а відповідно – підвищення якості розгляду кожної конкретної справи.

Більше трьохсот суддів, які мають п’ятирічний досвід, входять до штату відповідних судів та отримують суддівську винагороду, не допущені до відправлення правосуддя, а посадові особи, до повноважень яких належить вирішення цієї проблеми, не занадто цим переймаються.

Здавалося, що законодавець звернув увагу на важливість питання, коли 16.12.2020 до ВРУ було подано за №4505 законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких інших Законів України щодо відсторонення від здійснення правосуддя суддів», яким запропоновано пункт 17 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2016, № 31, ст. 545) викласти в такій редакції:

«17. Повноваження суддів, призначених на посаду строком на п’ять років до набрання чинності цим Законом, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Судді, повноваження яких припинилися у зв’язку із закінченням такого строку, призначаються на посаду судді до суду у якому здійснювали правосуддя. Вища рада правосуддя з урахуванням ч. 19 ст. 79 цього Закону вносить Президенту України подання про призначення на посаду судді суддів, призначених на посаду строком на п’ять років до набрання чинності цим Законом, без рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України».

Однак за хаотичними змінами до профільного законодавства стосовно судової влади на цей законопроект уже не звертають уваги.

Залишається сподіватися, що «триста спартанців» не відзначатимуть десятилітній ювілей відсутності у них повноважень, а громадяни – відсутності доступу до правосуддя.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.