Заочне правосуддя VS справедливий суд

Олександр Бабіков

Довгоочікуваний закон, що передбачає зміну процедури заочного розгляду кримінальних проваджень за відсутності обвинуваченого, прийнято і передано на підпис.

Безумовно, необхідний закон, що мав би надати можливість розпочати відкриті судові процеси у найбільш значущих справах для суспільства, зокрема пов’язаних з розстрілами на Майдані, низкою корупційних справ топпосадовців, про державну зраду та економічні злочини.

Та чи стане він «палочкою-виручалочкою» для слідчих та прокурорів, зручним інструментом для політичних переслідувань і розправ з опонентами, чи потоне у власній недосконалості і суперечностях з Конституцією та Європейською Конвенцією про основоположні права і свободи людини і громадянина, - покаже час.

Проте вже сьогодні можна говорити про цілком очевидні речі:

- вперше кримінальним процесуальним законом впроваджено сегрегацію у залежності від місця проживання особи, щодо якої здійснюється провадження;

- на законодавчому рівні закріплено, що обсяг процесуальних прав осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території та в РФ, суттєво звужений у порівнянні як з особами, що проживають в Україні, так і тими, що проживають чи перебувають в інших країнах світу;

- при застосуванні заочної процедури до осіб, щодо яких одержано відомості про їх перебування на тимчасово окупованих територіях або в РФ, міжнародний розшук може не оголошуватися і у такий спосіб буде розблоковано розслідування та розгляд проваджень, які в Інтерполі вважають політично мотивованими;

- щодо осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території чи в РФ, у разі обрання запобіжним заходом тримання під вартою прокурору та слідчому не потрібно доводити, що особа має намір ухилятися та ухиляється від слідства та суду, може перешкоджати розслідуванню;

- судовий контроль щодо обраного заочно запобіжного заходу - тримання під вартою - звужено для вищезазначених осіб, і перегляду кожні півроку не потребує;

- для оголошення у розшук особи та початку процедури заочного розгляду закон не передбачає необхідності належного встановлення факту виїзду за кордон, перебування на тимчасово окупованій території, буде достатньо написати рапорт оперативному працівнику;

- обізнаність особи про те, що відносно неї проводиться досудове розслідування і застосована заочна процедура, буде підтверджуватися публікацією повістки у ЗМІ, на офіційних сайтах ОГП та суду;

- заочна процедура не передбачає обов’язкової участі захисника;

- застосування до особи, яка перебуває у міжнародному розшуку або на тимчасово окупованих територіях чи в РФ, при обранні запобіжним заходом – тримання під вартою, застава не застосовується, що виключає можливість особи добровільно з’явитися до органу досудового розслідування чи суду без загрози опинитися за гратами;

- у будь-якому провадженні територіальну підсудність можливо змінити на інший суд, в якому провадження може бути розглянуто «більш об’єктивно»;

- кримінальні правопорушення, щодо яких може бути застосовано заочну процедуру не обмежується переліком, встановленим у ст. 297-1 КК України, якщо прокурор дійде висновку про доцільність застосування такої процедури;

- закон не передбачає обов’язку вжити заходів щодо допиту підозрюваного, підсудного у режимі відеоконференції чи шляхом направлення запитів про міжнародно-правову допомогу, а також можливості переглянути справу після винесення вироку, якщо особа прийме рішення прибути в Україну і постати перед судом.

Відтак виникає низка питань.       

Яким чином це відповідає гарантованому Європейською Конвенцією у статті 6 праву на справедливий суд і публічний розгляд справи, статтею 14, що забороняє дискримінацію за будь-якою ознакою?

Як ці зміни співвідносяться з гарантованими  Конституцією України правами: у статті 21, щодо рівності усіх людей у своїй гідності і правах; у статті 22, щодо неможливості скасування конституційних прав і свобод або їх звуження; у статті 24, щодо рівності громадян перед законом і заборони встановлення привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних чи релігійних переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; у статті 63, щодо права на захист; у статті 64, що забороняє обмеження прав і свобод людини і громадянина?

Для людини, здатної аналізувати і робити власні висновки, питання риторичні.

Чи відповідає це стандартам країн ЄС, в яких така процедура запроваджена?

У жодному випадку! Застосування такої процедури або обмежено нетяжкими злочинами, або містить суворі вимоги щодо підстав та порядку її застосування, гарантії обов’язкової участі захисника, наявності згоди підсудного на таку процедуру або забезпечення його участі у режимі відеоконференції для з’ясування ставлення і правової позиції підсудного.

Можливість застосування заочного провадження розглядається як виняткова за умови гарантування справедливого, всебічного та об’єктивного дослідження усіх обставин справи.

Чи спростять прийняті зміни процедуру  притягнути до відповідальності топ посадовців-корупціонерів, які переховуються в країнах ЄС чи інших країнах світу, крім РФ?

Щодо них процедура практично не змінилася. Як і раніше, вони зможуть блокувати розшук, екстрадицію та перейняття кримінального провадження через Інтерпол та судові інстанції країн перебування.   

P.S. Задля справедливості слід зазначити, що законопроекти, запропоновані у 2019 році Генеральною прокуратурою України та у 2020 році ДБР, суттєво відрізняються від цього дива, що побачив світ.

Тож виникає останнє питання: а може закон і було «доопрацьовано» до такого потворного вигляду, щоб у подальшому будь-яке рішення, винесене за заочною процедурою, визнавалося незаконним?

«Чтобы поступать справедливо, нужно знать очень немного, но чтобы с полным основанием творить несправедливость, нужно основательно изучить право». Георг Кристоф Лихтенберг.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.