Вибори в Україні: стосується кожного

Андрій Бойко,

суддя Одеського апеляційного адміністративного суду 

Днями в країні відбулись вибори депутатів сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів. Ці вибори стали найбільшими в Україні за останні 2 роки.

Завжди виборчий процес був не з легких, адже у підготовці та проведенні задіяний величезний державний ресурс. І суди не виняток.

Судові установи під час виборчого процесу працюють цілодобово, оскільки  Законом України «Про місцеві вибори» та КАС України передбачений спеціальний порядок та  особливі строки звернення та розгляду відповідної категорії справ.

Ви уявіть, лише 48 годин є у колегії суддів для розгляду справи по суті та виготовлення повного тексту судового рішення.

Отже, давайте поговоримо більш детальніше про вибори депутатів сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад  (ОТГ) і відповідних сільських, селищних, міських голів.

Як ми усі розуміємо, «об’єднані територіальні громади» — поняття для України нове. Однак наша країна давно перебуває на шляху змін та реформ.

5 лютого 2015 року ухвалено Закон України «Про добровільне об'єднання територіальних громад», яким передбачено, що в добровільні ОТГ можуть об'єднуватися громади сіл, селищ і міст, що мають спільні межі. Після об'єднання ОТГ включає територію, якою раніше керували місцеві ради, що об'єдналися. Об'єднана територіальна громада не може включати іншу територіальну громаду, яка має свій орган місцевого самоврядування.

Також важливо розуміти й те, що даний вибір не є «примусом» та ініціювати об'єднання територіальних громад можуть сільські, селищні та міські голови або депутати місцевої ради в кількості не менше третини. Також пропонувати створити ОТГ можуть місцеві жителі або органи самоорганізації населення, що представляють інтереси не менше третини членів громади.

Однак ОТГ має бути розташована в межах однієї області, а її створення не змінює статусу населених пунктів сільської чи міської місцевості.

Сільські території в об'єднаних громадах представлятимуть старости.

На жаль, вибори в ОТГ показали, що політична боротьба триває не лише в телевізійних ефірах та на мітингах різної масовості, вона продовжується, насамперед, на місцях, тобто там, де вплив соцмереж та телевізійного мовлення може бути нівельований.

Все, що нині відбувається в країні, це ті, такі необхідні для нас з Вами кроки на шляху до нового, європейського рівня життя кожного з нас, кожного громадянина нашої рідної України.

Власне децентралізація — одна з ключових реформ, яка потрібна нам.

Децентралізація — це інструмент, за допомогою якого ми передаємо ресурси та повноваження місцевим елітам. Далі треба буде дивитись, яким чином кожен регіон почне розвиватися. Так, вони матимуть різні стартові можливості. У когось буде можливість розвивати туризм, а в когось — видобувну, енергетичну галузі. По суті, провівши децентралізацію, відкриються справжні змагання регіонів з залучення інвестицій. І це є, власне, метою цієї реформи.

Для цього практично вся належна нормативна база вже є, зокрема, прийнято закони «Про засади державної регіональної політики», «Про добровільне об’єднання громад», «Про співпрацю територіальних громад з утримання об’єктів, які стосуються життєдіяльності кількох громад» тощо. Закони є. Але вони мають запрацювати.

Сьогодні недостатньо лише прийняття законів, тому уряд розробив методику складання перспективних планів, за якою чітко визначено, хто, як і за який термін мусить зробити перспективні плани.

Це все і є ті практичні речі, які дасть конкретному громадянинові децентралізація: якість обслуговування, нормальну транспортна інфраструктура, прозорість витрат його податків. А головне — відчуття, що ти живеш у спроможній громаді, яка не чекає чогось примарного. Вона сама себе утримує.

Більше того, відповідно до Європейської хартії про місцеве самоврядування, територіальна громада має можливість заплатити ту заробітну плату, яку людина, обрана керувати територією, заробила. І це ще один важливий момент, на якому я б хотів наголосити. Сьогодні вся державна служба в Україні — це 450 тисяч людей. У органах місцевого самоврядування працює до 70 тисяч. Після реформи ситуація має докорінно змінитися. Лише 100-120 тисяч людей залишаться на державній службі. Усі інші будуть у місцевому самоврядуванні. І коли на державній службі у нас діє чітке обмеження зарплат, то в органах місцевого самоврядування, відповідно до Європейської хартії, виплачують такий заробіток, який громада може собі дозволити.

Однак хочу все ж повернутись до судового розгляду та до проблематики виборчого процесу на прикладі конкретної справи.

Колегією суддів апеляційної інстанції розглянуто адміністративну справу, де позивач (кандидат на посаду сільського голови) вказує, що голова комісії не скріпила печаткою протокол засідання виборчої комісії та прийняті за результатами засідання рішення виборчої комісії з питань порядку денного у формі постанов, чим порушила ч.13 ст.27 Закону України «Про місцеві вибори», а також не виконала без поважних причин обов’язки члена виборчої комісії, передбачені Законом України «Про місцеві вибори».

Частиною 13 статті 27 Закону передбачено обов’язковість скріплення печаткою виборчої комісії протоколів комісії за підсумками певних дій, які оформляються за формами, затвердженими Центральною виборчою комісією у постановах №157, №177, №179 та №180, а не протоколу засідання виборчої комісії.

Скріплення же печаткою протоколу засідання виборчої комісії та рішення виборчої комісії з питання порядку денного, ухваленого у формі постанови, чітко не передбачено ані Законом України «Про місцеві вибори», ані Порядком організації роботи та ведення діловодства у виборчих комісіях з місцевих виборів, затвердженим постановою ЦВК України від 05.09.2015 року №228.

При цьому законодавець в Порядку організації роботи та ведення діловодства у виборчих комісіях з місцевих виборів, затвердженому постановою ЦВК України від 05.09.2015 року №228, передбачив оформлення як рішення виборчої комісії з питання порядку денного (постанови), так і протоколу засідання виборчої комісії за зразками, які містяться у додатках 1-2 до вказаного Порядку та якими, серед іншого, чітко передбачено скріплення печаткою виборчої комісії зазначених документів.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду визнала обґрунтованими доводи апелянта (суб’єкта виборчого процесу) щодо помилковості висновку суду першої інстанції про відсутність у голови сільської територіальної виборчої комісії обов’язку скріпити відбитком печатки протокол засідання ТВК та рішення, ухвалені з питань порядку денного такого засідання.

У випадку даної конкретної справи суду апеляційної інстанції вдалось врегулювати спір, однак зважаючи, що загальна кількість (якщо не всі) членів виборчих комісій різних рівнів не мають юридичної освіти, та у зв’язку з цим для них буде складним розібратися в протиріччях законодавства, законодавцю слід було б звернути увагу на певні недоліки, що містяться в Закон, та усунути їх шляхом внесень змін до тексту самого Закону з метою недопущення неоднозначного трактування його положень, а також недопущення виникнення подібних спорів у майбутньому.

Практика і життя найяскравіше демонструють недосконалість правової системи. Недопущення появи протиріч у законодавстві є обов’язком держави. Відповідні «дефекти» системи права, особливо що стосується виборчого законодавства, повинні своєчасно усуватися з тим, аби забезпечити дотримання основних засад виборчого процесу та мінімізувати будь-які сумніви щодо достовірності результатів волевиявлення громадян.

Вважаю, що до здійснення нормотворчої діяльності у вказаній сфері законодавець повинен підходити з особливою увагою, з розумінням та усвідомленням, що від реалізації на практиці відповідного законодавства залежить майбутнє держави. Актуальність питання полягає в тому, що у зв’язку з швидкоплинністю виборчого процесу, обмеження його часовими рамками як в цілому, так і щодо вирішення судових спорів, ми практично позбавлені права на помилку та можливість її своєчасного усунення.

У підсумку хочу все ж зазначити, що даний виборчий  процес є абсолютно новим для України, і для більшості населення — незрозумілим. Тому, аби запобігти спекулюванню з даної тематики, вважаю за необхідне доводити до відома населення такі важливі питання, як Виборчий процес країни! Ми разом формуємо наше демократичне суспільство та вдосконалюємо законодавство!

Детальніше з рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду у даній справі Ви можете у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вказавши номер названої адміністративної справи, а саме: 505/2773/17.

Блог отражает исключительно точку зрения автора. Текст блога не претендует на объективность и всесторонность освещения темы, о которой идет речь.

Мнение редакции «Судебно-юридической газеты» может не совпадать с точкой зрения автора. Редакция не несет ответственность за достоверность и толкование приведенной информации и выполняет исключительно роль носителя.