Процесуальні питання ліквідації судів

Александр Кравец
Судья Одесского апелляционного административного суда,
Член Правления Ассоциации развития судейского самоуправления Украины

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАСУ. Відповідно до ч. 1 ст. 31 КАСУ, визначення судді, а в разі колегіального розгляду — судді-доповідача для розгляду конкретної справи, здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 КАСУ, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Згідно з п.15.4 Розділу VII ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ, визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється:

• до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше ніж 3 місяці з дня набрання ним чинності — за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу;
• після приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи — за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, визначеними цією редакцією Кодексу.

Згідно з п/п 1-2 ч.3 ст. 317 КАСУ, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції, якщо: справу розглянуто неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими.

Згідно з п/п 1-2 ч.3 ст. 353 КАСУ, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень судом касаційної інстанції з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими;.

Згідно з п. 9 Розділу VII ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується;

Згідно з п. 10 Розділу VII ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу;

Згідно з п. 5 ч. 1 та ч. 3, ч. 7;9 ст. 29 КАСУ, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу адміністративного суду, який розглядав справу. У разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено — до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Передача справ за підсудністю у випадках, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, здійснюється за розпорядженням голови суду. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого в інших випадках здійснюється не пізніше наступного дня після видання відповідного розпорядження голови суду або постановлення відповідної ухвали, яка не підлягає оскарженню.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року була ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.97 та, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства.

Відповідно до ч.1 статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом — тобто право на доступ до правосуддя.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАСУ та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого  людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу власне існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з п. 24. Рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року, заяви №29458/04 та №29465/04, Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

Таким чином, у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду 1-ої інстанції та/або суду апеляційної інстанції та утворення нових судів, справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом. Або рішенням про припинення роботи адміністративного суду на підставі розпорядження голови суду справи передаються до новоствореного суду, де вже повинні бути судді, які мають повноваження здійснювати правосуддя власне у цьому суді. Для визначення складу суду, відповідно до п.15.4 Розділу VII ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ, будь-який інший склад суду, з точки зору практики ЄСПЛ, не буде вважатись судом, створеним відповідно до Закону, що може становити порушення ч.1 ст.6 Конвенції та, відповідно, бути підставою для безумовного скасування судових рішень судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Блог отражает исключительно точку зрения автора. Текст блога не претендует на объективность и всесторонность освещения темы, о которой идет речь.

Мнение редакции «Судебно-юридической газеты» может не совпадать с точкой зрения автора. Редакция не несет ответственность за достоверность и толкование приведенной информации и выполняет исключительно роль носителя.