Застосування норм процесуального і матеріального права в цивільних справах під час війни – Верховний Суд

Судді ВС розповіли про застосування норм процесуального і матеріального права в цивільних справах під час війни. Про це повідомляє Верховний Суд.

Голова ВС звернув увагу на те, що з 2014 року судова влада напрацювала стабільну практику щодо встановлення фактів народження та смерті на тимчасово окупованих територіях. Вказав на важливість постанови від 5 грудня 2022 року у справі № 490/6057/19-ц, в якій Об’єднана палата КЦС ВС виснувала про можливість встановлення судом причинно-наслідкового зв’язку між певною подією (фактом поранення, смерті, вимушеного переселення) і збройною агресією російської федерації. «Вважаю, що ця позиція матиме істотний вплив на судову практику у правовідносинах, які виникли після 24 лютого 2022 року в різних її сферах», – зауважив Всеволод Князєв.

Крім того, він наголосив на важливості практики КЦС ВС щодо відсутності судового імунітету російської федерації як агресора. Рішення про притягнення до кримінальної та цивільної відповідальності держави-агресора, а також її посадових осіб мають ухвалюватись як національними, так і іноземними чи міжнародними судовими установами.

«Сфера цивільного судочинства зазнала впливу війни в різних категоріях спорів – іпотечних, трудових, сімейних, спадкових. А тому дуже важливо провести якісне обговорення проблемних питань, які виникають у цій сфері, та знайти їх оптимальне правове вирішення», – сказав Всеволод Князєв.

Голова КЦС ВС Борис Гулько у вітальному слові зазначив, що ні законодавство, ні судова практика не були готові до ефективного застосування права в умовах воєнного стану. І сьогодні постає багато проблемних питань щодо правозастосування саме під час війни. Тому КЦС ВС проводить заходи за участю суддів апеляційних, місцевих судів, на яких дає відповіді на їхні запитання.   

Борис Гулько зауважив, що законодавчі зміни сприяли розгляду справ про встановлення фактів народження, смерті та інших на окупованих територіях. Однак залишається багато запитань, відповідей на які немає ані в нормах законів, ані в судовій практиці. Разом із тим суди не можуть зупинити відправлення правосуддя через це, тож мають уміти застосовувати чинні норми в умовах воєнного часу.

Найбільше постає процесуальних питань. Наприклад, як розглядати справи, в яких стороною є країна-агресор, або про встановлення факту смерті особи, що воювала на боці ворога й загинула, тощо. «Ці питання треба вирішувати сьогодні, ми не можемо зупиняти процес», – сказав Борис Гулько.

Секретар Пленуму ВС, секретар Першої судової палати КЦС ВС Дмитро Луспеник нагадав учасникам заходу про те, що війна застала судову систему в дуже складний період: були недоукомплектовані суди, незавершені реформи, тільки нещодавно почала роботу ВРП, а ВККС ще й досі не сформована, більшою мірою декларативним залишається електронне судочинство. Однак, незважаючи на це, судова влада з початку війни зуміла налагодити безперебійну роботу, щоб не допустити обмеження доступу суб’єктів права до суду. І це оцінка не лише суддів, але й інших юристів, міжнародних партнерів, представників бізнесу.

Дмитро Луспеник виступив із доповіддю «Цивільний процес під час війни». Він звернув увагу, що питання щодо окремого провадження (встановлення фактів) та обмеження судового імунітету рф розглядали на семінарі КЦС ВС для суддів апеляційних і місцевих судів.

Під час воєнного стану, зауважив доповідач, повноваження суду не можуть бути припинені. Скорочення, прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. При цьому таке застереження не стосується спрощеного провадження при розгляді малозначних справ, у тому числі визнаних такими не відповідно до закону, а в силу обставин справи, оскільки таке спрощене провадження передбачене процесуальним законом.

Дмитро Луспеник зазначив, що, на жаль, до ЦПК України майже не вносилися зміни щодо особливостей судового провадження під час АТО, потім ООС, а тепер в умовах воєнного стану. Отже, судді повинні вміти пристосовувати чинні процесуальні норми для дієвого здійснення правосуддя в умовах воєнного стану, не порушуючи при цьому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

У зв’язку з цим він порадив ознайомитися з окремою думкою судді Конституційного Суду України Василя Лемака стосовно Рішення КСУ у справі за конституційним поданням ВС, у якій зроблено висновки про судовий активізм чи судову стриманість.

Крім того, доповідач відзначив, що ВС і, зокрема, КЦС ВС напрацювали зміни до процесуальних кодексів щодо роботи судів в умовах воєнного стану. Однак, на жаль, поки що відповідні зміни не прийняті Верховною Радою України.

Дмитро Луспеник сказав про необхідність дистанційної форми правосуддя. На сьогодні в процесуальних кодексах передбачена лише дистанційна участь у судовому процесі.

Він наголосив на важливості застосування суддями принципу процесуальної економії. Необхідно усувати все те, що не є суттєвим, необхідним і обтяжує процес. Водночас не повинні бути обмежені гарантії справедливого правосуддя. У своїй презентації доповідач навів релевантну практику ВП ВС, ВС.

Також Дмитро Луспеник розповів про можливість / неможливість звільнення від сплати судового збору через воєнний стан (відстрочення, розстрочення); питання поновлення процесуального строку, зупинення провадження у справі, відкладення розгляду справи та ін.

Суддя ВС у КЦС Наталія Сакара виступила на тему «Діджиталізація цивільного судочинства та забезпечення права на доступ до правосуддя в умовах воєнного стану».

Вона навела практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення права на доступ при зверненні до суду з використанням інформаційних технологій. Зокрема, в одному з рішень вказано, що відмова судів через брак обладнання у прийнятті позовних заяв в електронній формі порушує право на доступ до суду.

Оскільки в практиці ВС сформувалося два підходи щодо допустимості надсилання процесуальних документів на електронну адресу суду (а не направлення їх через підсистему «Електронний суд»), відповідне питання має розглянути ВП ВС (ухвала від  22 червня 2022 року у справі № 204/2321/22).

КЦС ВС вважає допустимим надсилання процесуальних документів на електронну пошту, однак заяви, що подаються до суду в електронній формі, мають бути підписані електронним цифровим підписом. Крім того, судовий збір за подання заяви в електронній формі сплачується із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. При цьому його можна сплатити в електронному кабінеті банку, а квитанція, що надходить на електронну адресу, є документом на підтвердження оплати судового збору онлайн.

Розповіла Наталія Сакара і про особливості оформлення електронних документів, що підтверджують повноваження представника. Зокрема, в разі формування електронного доручення за допомогою підсистеми «Електронний суд» від особи не вимагається додаткового надання паперового примірника такої довіреності або іншого документа, що посвідчує повноваження представника.

Крім того, доповідачка зауважила про додаткові обов’язки працівників суду у зв’язку  з наявністю можливості звернення до суду в електронній формі. Так, вони повинні перевіряти заяви, які надходять до суду в електронній формі, на предмет підписання їх електронним цифровим підписом; перевіряти офіційну електронну пошту суду на наявність повідомлень та своєчасно передавати їх для реєстрації.

Суддя навела позицію ЄСПЛ, що повідомлення учасників справи про ухвалене рішення, зроблене лише в електронній формі (в тому числі в інтернеті), вважається належним, якщо викладення інформації саме в такий спосіб є передбачуваним.

Доповідачка звернула увагу на постанови ВС, в яких зроблено висновки про те, що таке офіційна електронна пошта, та про можливість комунікації з учасником справи через електронну адресу учасника, яку він зазначив у процесуальних документах.

Крім того, Наталія Сакара розповіла про процесуальні особливості розгляду справи з використанням відеоконференції.

Суддя ВС у КЦС Ольга Ступак виступила з доповіддю «Кредитно-іпотечні спори під час війни».

Вона проаналізувала зміни нормативно-правового регулювання кредитних правовідносин за 2014–2022 роки. Доповідачка ознайомила слухачів із переліком суб’єктів, яких стосуються такі зміни. Цей перелік допоможе судам при вирішенні конкретної справи, адже вони мають враховувати певні особливості застосування норм, коли стороною є, наприклад, військовослужбовець або ВПО.

Суддя зауважила, що в різні періоди щодо тих чи інших суб’єктів діяли різні норми правового регулювання. «Вирішуючи спори, суди повинні уважно визначати періоди дії певних норм для того, щоб правильно встановлювати права та обов’язки сторін у той чи інший період», – сказала вона.

Ольга Ступак підготувала таблицю, на якій видно хронологію прийняття відповідних законодавчих змін, для розуміння, в які періоди які норми підлягали застосуванню.

Також суддя розповіла про судову практику ВС щодо розгляду кредитно-іпотечних спорів. Кілька справ стосується стягнення нарахованих кредиторами штрафних санкцій за прострочення виконання кредитних зобов’язань із військовослужбовців в особливий період (після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію»). Вона зауважила, що в таких спорах суди інколи просто не знали або не могли знати про статус відповідачів. ВС скасовував такі рішення та відмовляв у стягненні штрафних санкцій.

Доповідачка навела постанову КЦС ВС від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14, в якій зроблено висновок про перелік документів, необхідних для підтвердження статусу мобілізованої особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

У постанові КЦС ВС від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц, звернула увагу суддя, зазначено про можливість зарахування сплачених військовослужбовцем відсотків за користування кредитом, нарахованих неправомірно, в рахунок заборгованості за тілом кредиту, а також інші постанови.

Суддя ВС у КЦС Василь Крат виступив з лекцією «Окремі категорії цивільних справ під час війни».

Розповідаючи про спадкові спори, він зауважив, що Кабінет Міністрів України прийняв постанову про зупинення строків на прийняття спадщини під час воєнного стану. КЦС ВС вказав, що законодавець як у ст. 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України не передбачає допустимості існування такої конструкції, як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові КМУ визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини. «КМУ своєю постановою, по суті, змінив норми ЦК України», – сказав Василь Крат.

Він також навів постанову КЦС ВС від 2 березня 2023 року у справі № 487/2224/22. Апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, відмовив у видачі обмежувального напису – заборони відповідачеві наближатися до помешкання заявниці тощо, у зв’язку з перебуванням відповідача в складі Збройних Сил України та відсутністю його на території міста проживання заявниці.

Нещодавно КЦС ВС ухвалив постанову від 9 лютого 2023 року в справі № 753/572/20.  Апеляційний суд відмовив у визначенні місця проживання дитини, яка виїхала з матір’ю за кордон, з батьком, який перебуває на території України. КЦС ВС, враховуючи норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення її якнайкращих інтересів та безпеки і права на життя, введення в Україні воєнного стану, перебування дитини з матір’ю в Румунії, її право бути заслуханою, бажання самої дитини, якій виповнилося 11 років на час ухвалення оскаржуваного рішення, дійшов висновку про обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції щодо недоведеності позовних вимог та відсутності підстав для задоволення позову. Касаційний суд вказав, що з огляду на введення воєнного стану в Україні при вирішенні спорів, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.

Доповідач звернув увагу, що КЦС ВС ухвалою від 8 березня 2023 року у справі № 757/64569/16-ц передав на розгляд ВП ВС справу за позовом про компенсацію за мобілізоване (примусово відчужене) майно.

Крім того, Василь Крат сказав, що в постанові Касаційного господарського суду у складі ВС від 14 лютого 2023 року у справі № 904/868/22  зроблено висновок про юрисдикцію спорів щодо визнання протиправними та скасування наказів, визнання недійсними актів про примусове відчуження майна. Суд виснував, що спір у цій справі фактично пов’язаний з реалізацією цивільних прав позивачів, компетентним судом для вирішення спору є суд господарської юрисдикції.

Секретар Другої судової палати КЦС ВС Марина Червинська виступила з доповіддю на тему «Трудові спори під час війни».

Вона розповіла про новели трудового законодавства, зокрема Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Цим Законом ст. 36 КЗпП України доповнено такою підставою припинення трудового договору, як відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль. Тут у судів можуть виникати питання щодо перевірки відповідної інформації, оскільки працівник може перебувати за межами України через війну тощо. Відповіді на ці питання буде давати судова практика.

Стаття 41 КЗпП України доповнена й додатковою підставою для розірвання трудового договору: неможливість забезпечення працівника роботою через знищення виробничих, організаційних і технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. При цьому працівника в такому випадку можна звільнити, лише якщо його неможливо за згодою перевести на іншу роботу. Водночас ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України не зобов’язує роботодавця запропонувати такому працівнику іншу роботу. Крім того, такий працівник має переважне право на поворотне прийняття на роботу протягом року (ч. 1 ст. 42-1 КЗпП України), та на вихідну допомогу (ст. 44 КЗпП України).

Також доповідачка звернула увагу, що законодавець не вніс зміни до ст. 184 КЗпП України «Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей». Тобто можна зробити висновок, що для таких жінок існує гарантія при звільненні з роботи через знищення майна роботодавця внаслідок бойових дій. 

Стала судова практика, зазначила Марина Червинська, свідчить, що в день звільнення працівник повинен отримати повний розрахунок. Тепер до ст. 116 КЗпП України внесені зміни, відповідно до яких у день звільнення працівник повинен також отримати письмове повідомлення про всі виплати. Видачу такої довідки передбачає і ст. 47 КЗпП України. Разом із цим від дати видачі цієї довідки рахуються строки звернення звільненого працівника до суду, що породжує низку питань, відповіді на які має дати судова практика.

Виступ науковця, доктора юридичних наук, професора Пилипа Пилипенка стосувався змін до законодавства про працю в умовах воєнного стану, він звернув увагу на особливості цього нового законодавства та його проблемних новел.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.