Проблема експлуатації дитячої праці є однією з найбільш гострих у світі. Захист прав дітей закріплений у низці міжнародних нормативно-правових актів, таких як Декларація прав дитини (1959), Європейська соціальна хартія (1961), Європейська соціальна хартія про мінімальний вік для прийняття на роботу (1973), та Конвенція Міжнародної організації праці № 182 про найгірші форми дитячої праці (1999).
Ці документи гарантують основні права дитини, включаючи захист від експлуатації та незаконної праці, забезпечення належної освіти та соціального захисту, встановлення мінімального віку для працевлаштування та обмеження доступу до небезпечних видів праці. Зокрема, вони спрямовані на боротьбу з найгіршими формами дитячої праці, такими як рабство, сексуальна експлуатація та залучення до збройних конфліктів.
Найважливішим міжнародним документом у сфері захисту прав дітей є Конвенція ООН про права дитини (1989), ратифікована Україною у 1991 році. Конвенція підкреслює право дитини на захист від експлуатації, забороняє найгірші форми дитячої праці та наголошує на потребі захисту вразливих груп дітей, таких як сироти, біженці та діти, задіяні у сексуальному та торговельному заробітку.
Відповідно до статті 3 Конвенції про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці №182, примусова чи обов’язкова праця належить до однієї з найгірших форм дитячої праці. Стаття 43 Конституції України забороняє використання примусової праці та праці неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах.
Відповідно до статті 150 Кримінального кодексу України, експлуатація дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, карається арештом до шести місяців або обмеженням волі до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.