Родичі загиблого на виробництві електрослюсаря не погодилися із визначеним місцевим судом розміром моральної шкоди — чим все закінчилося

Рівненський апеляційний суд залишив без змін рішення суду попередньої інстанції, яке в апеляційному порядку оскаржили всі сторони процесу — і рідні 28-річного електрослюсаря, і підприємство, на якому він працював та загинув від ураження електричним струмом. Про це повідомляє пресслужба суду. 

Із матеріалів справи відомо, що під час виконання трудових обов’язків стався нещасний випадок на виробництві з електрослюсарем: чоловік загинув від ураження технічним електричним струмом.  

Відповідно до висновку комісії, утвореної Управлінням Держпраці у Рівненській області спеціально для розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, нещасний випадок із електрослюсарем стався при виконанні ним трудових обов’язків за режимом роботи підприємства в стані легкого ступеня алкогольного сп’яніння. Також у висновку зазначається, що основною причиною настання нещасного випадку є технічна: конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва. Крім того, експерти вказали на те, що електрослюсар перед початком роботи не перевірив справжність пристроїв.

Батьки та дружина покійного звернулися до суду з позовом до підприємства про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті особи.

Місцевий суд позов задоволив частково, стягнувши з підприємства на користь позивачів однакові суми на кожного в порядку відшкодування моральної шкоди у зв’язку зі смертю сина та чоловіка, але в п’ять разів менші, ніж заявлялися.

Рішення суду першої інстанції до Рівненського апеляційного суду оскаржили всі сторони процесу. Позивачі просили рішення місцевого суду змінити в мотивувальній частині  з наведених в апеляційній скарзі доводів та в частині розміру моральної школи, стягнувши з відповідача на користь кожного з них заявлену суму. Натомість відповідач просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове — про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційних скарг стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції правильно застосував до цих правовідносин ст. ст. 1166, 1187 Цивільного кодексу України (далі у тексті —  ЦК України) та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачі зазнали моральних страждань, зумовлених глибокими емоційними переживаннями з приводу втрати сина й чоловіка, однак, врахувавши відсутність вини відповідача, порушення загиблим вимог робочої інструкції та виконання ним роботи  у нетверезому стані, виходячи з принципу розумності і справедливості, визначив моральну шкоду не у заявленому розмірі, а стягнув із відповідача меншу суму.

З таким висновком суду повністю погодився апеляційний суд, з огляду на наступне.

Місцевий суд у своєму рішенні правильно виснував про встановлення факту порушення прав позивачів та факту завдання моральної шкоди, яку вони зазнали, а відповідальним за завдання такої шкоди є відповідач, який у своїй апеляційній скарзі не навів жодного аргументу у заперечення такого висновку суду.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції навів відповідні аргументи, правильно врахував характер правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань потерпілих, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також обґрунтовано виходив із засад розумності, виваженості та справедливості. При цьому місцевий суд навів відповідні мотиви в оскаржуваному рішенні, врахував всі обставини справи, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1 ст. 23 ЦК України).

У ч.2 ст. 1168 ЦК України вказано, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган (ч. 2 ст. 153 Кодексу законів про працю України (далі у тексті — КЗпП України) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров’я, пов’язаним із виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку (ст. 173 КЗпП України).

За статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Це стосується й експлуатації електроустановок, тому питання електробезпеки має велике значення для захисту обслуговуючого персоналу та інших осіб від ураження електричним струмом.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року у справі № 569/162/22 (провадження № 22-ц/4815/922/24).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.