Жінка через суд добивалася скасування рішення про визначення місця проживання доньок з батьком: чим все закінчилося

Апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу, подану представницею жінки на рішення місцевого суду, яким задоволено позов про визначення місця проживання дітей з позивачем.

Апелянтка просила скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове — про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні апеляційних вимог відповідачки та залишення рішення суду попередньої інстанції без змін з наступних підстав.

Із матеріалів справи відомо, що після розірвання шлюбу сторони у справі мали усну домовленість про те, що обоє батьків повинні бачитися з дітьми та брати участь у їхньому вихованні й утриманні, що власне відповідає потребам та інтересам дітей.

З огляду на те, що відповідачка неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (невиконання обов’язків щодо виховання дітей), орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради у висновку вказав на доцільність визначення місця проживання дітей разом із батьком.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов Служби у справах дітей міської ради, позивач є приватним підприємцем і повністю забезпечує доньок усім необхідним для їх виховання і гармонійного розвитку.

Також апеляційний суд взяв до уваги результати проективних методик, які вказують на те, що для сестер значимі обоє батьків, вони комфортно почувають себе з татом, але не готові відмовитися від спілкування з мамою.

Переглядаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції не погодився з твердженням апелянтки про те, що визначаючи місце проживання дітей разом із батьком, суд змінив звичне для дітей середовище проживання, оскільки матеріали справи підтверджують той факт, що на момент звернення позивача до суду діти проживали разом із батьком, а дошкільний начальний заклад у Рівному вони закінчили.

Приймаючи рішення на користь позивача, апеляційний суд врахував, крім обставин справи, постанову Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19, у якій вказується, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з’ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, із ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов’язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Приймаючи рішення про місце проживання дітей з батьком, місцевий суд взяв до уваги ту обставину, що саме батько виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, можливість створення ним належних умов для їх виховання й розвитку у спокійному та благополучному середовищі, врахувавши при цьому, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для визначення місця їх проживання.

Рівненський апеляційний суд наголошує, що таке рішення не позбавляє матір дітей батьківських прав та не звільняє її від обов’язку піклуватися про них, бачитися з ними, спілкуватися, брати участь у їхньому житті та проявляти материнську любов. Більше того, після визначення судом місця проживання дітей, у разі зміни обставин, які слугували підставами для прийняття такого рішення суду, за наявності спору між батьками, мати дітей не позбавлена можливості в майбутньому звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання дітей з нею.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.