У спорі про позбавлення батьківських прав позивачеві необхідно довести, що це призведе до покращення життя дитини

Судді Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Євген Синельников і Ольга Ступак проаналізували практику Європейського суду з прав людини та ВС, яка стосується розгляду справ про позбавлення батьківських прав, під час круглого столу «Невиконання батьківських обов’язків як підстава позбавлення батьківських прав», що був організований Черкаським апеляційним судом. Про це повідомляє Верховний Суд.

Євген Синельников розповів про основні підходи до вирішення питання про позбавлення батьківських прав у практиці Європейського суду з прав людини та їх застосування національними судами.

Він звернув увагу на рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine, заява № 39948/06), в якому зроблено висновки про виключність такого заходу, як позбавлення батьківських прав, оскільки право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположну складову сімейного життя. Заходи національних органів, спрямовані на те, щоб перешкодити реалізації вказаного права, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таке втручання може здійснюватися «згідно із законом», відповідати законним цілям, переліченим у п. 2 ст. 8 Конвенції, і має бути «необхідним у демократичному суспільстві». Національні органи повинні враховувати, що розірвання сімейних зв’язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже, відповідне рішення має підкріплюватися досить переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

Крім того, суд зауважив, що держава несе позитивний обов’язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (Mamchur v. Ukraine, заява № 10383/09) ЄСПЛ виснував, що, по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв’язків із сім’єю, по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному і стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. А в рішенні від 10 вересня 2019 року ЄСПЛ у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (Strand Lobben and Others v. Norway, заява № 37283/13) зазначено, що коли інтереси дитини суперечать інтересам батьків, органи влади повинні встановлювати справедливий баланс цих інтересів, при цьому особливе значення надається найкращим інтересам дитини.

 Також доповідач навів рішення від 23 червня 2020 року у справі «Оморефе проти Іспанії» (Omorefe v. Spain, заява № 69339/16), у якому ЄСПЛ дійшов висновку, що органи влади не збалансували інтереси дитини з інтересами біологічної матері, не врахували належним чином зусилля заявниці щодо впорядкування та стабілізації свого становища. Не було жодного психологічного висновку про відсутність прихильності матері до сина, а бідність не могла бути головною причиною позбавлення матері її прав і обов’язків.

Крім того, Євген Синельников розповів про практику ВС щодо вирішення цієї категорії спорів. Так, постановою від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21 ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій, позбавив батька батьківських прав, оскільки після ухвалення рішення суду 2019 року, яким було вперше відмовлено в позбавленні батьківських прав, батько не змінив ставлення до виховання дитини, яка є особою з інвалідністю. А в постанові від 18 травня 2018 року у справі № 465/4959/16-ц ВС виснував про позбавлення батьківських прав батька дитини, яка сама звернулася до суду (через законного представника).

Суддя розглянув також інші постанови ВС, у яких зроблено висновки про доцільність позбавлення батьківських прав осіб, які не підтримували стосунків зі своїми дітьми протягом тривалого часу, самоусунулися від виконання своїх батьківських обов’язків.

Євген Синельников також запропонував розвивати національну практику в цій сфері з урахуванням досвіду демократичних держав.

Ольга Ступак звернула увагу на основні складові принципу «найкращі інтереси дитини», які суди враховують при вирішенні спорів, що стосуються прав та інтересів дитини, в тому числі спорів про позбавлення батьківських прав. Такі елементи виокремила практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні. 

Доповідачка зазначила про важливість однакового розуміння цих складових вказаного принципу як судами, так і службою у справах дітей, національною поліцією, тобто всіма органами, які дотичні до захисту інтересів дитини відповідно до своїх повноважень.

ЄСПЛ виділяє такі складові елементи принципу:

• між інтересами батьків і дітей має бути дотримано справедливої рівноваги;
• інтереси дітей за своєю важливістю переважають над інтересами батьків;
• в інтересах дитини є її розвиток у стійкому доброзичливому середовищі;
• у найкращих інтересах дитини є збереження її зв’язків із кровними батьками;
• втручання держави в сімейні стосунки повинно застосовуватися згідно із законом, мати легітимну мету, тобто захист інтересів дітей, і таке втручання повинно бути необхідним у демократичному суспільстві.

«Якщо служба у справах дітей буде подавати позови про позбавлення батьківських прав з урахуванням вказаних елементів, у результаті буде забезпечено найкращий захист інтересів дитини», – сказала Ольга Ступак. 

Вона зазначила, що, подаючи відповідний позов до суду, представники служби у справах дітей насамперед повинні дати собі відповідь на питання: чим позбавлення батьківських прав батьків зробить життя дитини кращим, чому її життя стане кращим, ніж зараз, коли є батьки, хоч вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов’язків.

Крім того, вона акцентувала на важливості висновків психолога у відповідних справах і звернула увагу, що такі висновки мають бути надані фахівцями. Обговорювалося питання щодо необхідності виклику дитини в судове засідання для того, щоб заслухати її думку. Ольга Ступак зауважила, що коли думку дитини можна заслухати в іншому, ніж суд, місці, в тому числі за дорученням суду або служби у справах дітей, то немає потреби її опитувати в суді, оскільки сама поява в суді, на переконання доповідачки, є травмуючою ситуацією для дитини. 

За підсумками обговорення суддя запропонувала представникам служби у справах дітей вказувати у відповідних позовах, що буде далі з дитиною в разі позбавлення її батьків батьківських прав. Без цього суд бачить ситуацію, яка склалася до подання позову, однак не бачить перспективи для дитини, щоб дійти висновку, що ситуація покращиться в разі позбавлення батьків батьківських прав. Тому суди в більшості випадків відмовляють у задоволенні відповідних позовів, оскільки за усталеною практикою позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, і він може застосовуватися тільки в тому разі, якщо не можна змінити поведінку батьків.

Також суддя сказала про необхідність змін до законодавства. Зокрема, у СК України необхідно деталізувати підстави як для позбавлення батьківських прав, так і відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

У круглому столі взяли участь судді Черкаського апеляційного суду, судів першої інстанції Черкаської області, представники служби у справах дітей обласного та регіональних відділень, представники Національної поліції України, представники громадськості.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.