Встановлення сервітуту на земельну ділянку сусіда: чому суди відмовили у позові

Пресслужба Хмельницького апеляційного суду розповідає, що до суду з позовом про встановлення земельного сервітуту звернувся житель Шепетівського району. Пояснив, що має 0,05 га городу й, аби добратися до нього, завжди проїжджав земельною ділянкою сусіда. Проте у 2019 році власник землі заборонив проїзд своєю ділянкою, встановивши там ворота.

«Чоловік запевнив, що через це тепер позбавлений можливості користуватися городом, тому просив суд встановити земельний сервітут довжиною 20 м і шириною 3 м по земельній ділянці сусіда – для проїзду до городу.

Полонський районний суд відмовив у позові. Керувався тим, що позивач не вказав, яким має бути сервітут: платним чи безоплатним, постійним чи строковим. Крім того, за висновком земельно-технічної експертизи проїзд і прохід до земельної ділянки позивача можливий за трьома варіантами, а не тільки шляхом встановлення сервітуту щодо земельної ділянки цього сусіда (відповідача)», - розповідають у пресслужбі.

Свої вимоги встановити сервітут саме на тій ділянці, якою їздив до 2019 року, позивач підтримав й в апеляційному суді.

«Мовляв, запропонований сервітут найменш обтяжливий для власника земельної ділянки, щодо якої він буде встановлений, оскільки проїзд здійснюватиметься вже наявним шляхом. Тому рішення місцевого суду просив скасувати, як незаконне», - кажуть у суді.

Апеляційний суд зауважує: земельний сервітут – це право користування чужою земельною ділянкою, яке може бути як платним, так і безоплатним, як строковим, так і безстроковим. Закон вимагає від позивача у суді – довести, що нормальне використання своєї власності неможливе без обмеження сервітутом чужої земельної ділянки і що інших способів задоволення цих потреб немає.

Як встановив суд, земельно-технічні експерти запропонували три варіанти проїзду до городу позивача, проте він заявив позов про встановлення сервітуту лише до одного сусіда та не звертався з такими вимогами до інших землекористувачів, належно не обґрунтувавши, чому.

«За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у [позивача] існує можливість проходу та проїзду на свою земельну ділянку іншим менш обтяжливим способом, ніж встановлення сервітуту на земельну ділянку [відповідача], а тому його позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню», – констатує ХАС.

«Щобільше, апеляційний суд звертає увагу, що цивільний процесуальний закон покладає саме на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і якщо він не заявляє вимоги до усіх належних відповідачів, які мають безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами, то суд відмовляє у задоволенні позову. Власник городу пред’явив позов лише до одного сусіда, проте Полонська міська рада як уповноважений орган власника землі має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами і повинна брати участь у справі як співвідповідач, утім була залучена як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, тобто позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права. Це ще одна підстава для відмови у позові», - розповіли у пресслужбі ХАС.

З повним текстом постанови апеляційного суду можна ознайомитися у ЄДРСР.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.