Верховний Суд пояснив, коли на добровольця міської територіальної громади гарантія збереження середнього заробітку не поширюється

На працівника, з яким підприємство тимчасово призупинило дію трудового договору у зв’язку з неможливістю внаслідок військової агресії проти України забезпечити його роботою та який виконує обов’язки добровольця міської територіальної громади в неробочий час, гарантія щодо збереження середнього заробітку, передбачена частиною першою статті 119 КЗпП України, не поширюється. Про це у постанові від 8 травня 2024 року по справі №359/5261/22 зазначив Верховний Суд.

Обставини справи

Суди встановили, що позивач працює в Регіональному структурному підрозділі «Київцентраеро» ДП «Украерорух». Наказом ДП «Украерорух» від 30 березня 2022 року було призупинено дію трудового договору з позивачем із збереженням місця роботи і посади з 1 квітня 2022 року до скасування воєнного стану. Цим же наказом було передбачено, що на час зупинення дії трудового договору нарахування та виплата заробітної плати не проводиться.

18 квітня 2022 року позивач уклав контракт добровольця територіальної оборони, на підставі якого набув статус добровольця Бориспільської міської територіальної громади  та був залучений до виконання громадських та державних обов’язків на постійній та безоплатній основі, бере безпосередню участь у виконанні завдань територіальної оборони відповідно до підписаного контракту.

Наказом ДП «Украерорух» від 21 квітня 2022 року позивач увільнений від роботи із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на період виконання обов’язків добровольця територіальної оборони, однак відповідач не виплатив йому середню заробітну плату за жоден місяць, тому позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за період з 18 квітня 2022 року до дня ухвалення рішення суду, зобов’язати відповідача в подальшому здійснювати виплату середньої заробітної плати до припинення дії контракту добровольця територіальної оборони.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що гарантія, передбачена частиною першою статті 119 КЗпП України, не поширюється на працівника, якщо дія трудового договору з таким працівником призупинена, у зв’язку з чим працівник відсутній на роботі у робочий час.

Що вирішив Верховний Суд

Верховний Суд погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Роботодавець має право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв’язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Частиною першою статті 119 КЗпП У України чітко визначено збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку саме на час виконання державних та/або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час.

Робочий час – установлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов’язки.

У разі відсутності робочого часу у працівника гарантія, передбачена частиною першою статті 119 КЗпП України, на нього не розповсюджується.

Оскільки позивач з огляду на призупинення дії трудового договору виконував обов’язки добровольця Бориспільської міської територіальної громади з 18 квітня 2022 року у неробочий час, тому у ДП «Украерорух» не виник обов’язок виплачувати позивачу середню заробітну плату після призупинення дії укладеного з ним трудового договору.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.