Верховний Суд розглянув справу про вбивство військовослужбовцем командира, який не сприймав порад підлеглого

Умисне вбивство командира його підлеглим військовослужбовцем утворює склад злочину, передбаченого п. 8 ч. 2 ст. 115 КК, тобто, умисне вбивство особи у зв'язку з виконанням цією особою службового обов'язку. Про це зазначила у своїй постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2024 року по справі №535/333/23.

Обставини справи

Військовослужбовець – старший оператор протитанкового відділення протитанкового взводу військової частини, перебуваючи у підпорядкуванні командира протитанкового взводу цієї частини, в умовах воєнного стану, отримавши усне зауваження від командира стосовно порядку несення військової служби і був невдоволеним організацією командиром проходження військової служби, перебував в стані алкогольного сп’яніння. Тримаючи в руках ввірений йому автомат АК-74, умисно здійснив не менше трьох пострілів у тулуб командира, від яких останній утратив рівновагу та впав на підлогу.

Далі, бажаючи довести свій злочинний умисел, спрямований на протиправне позбавлення життя командира, тримав в руках вказаний вище автомат, направив його на потерпілого, який лежав на спині, і здійснив ще не менше трьох пострілів у тулуб, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючих наскрізних вогнепальних поранень, від яких потерпілий помер у лікарні.

Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав винуватою та засудив особу за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.

У касаційній скарзі захисник стверджує, що діяння військовослужбовця за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК кваліфіковано неправильно.

Позиція Верховного Суду

Касаційний кримінальний суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду. ККС вважає, що за встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження діяння військовослужбовця за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК кваліфіковано правильно.

Для встановлення в діянні особи складу злочину, передбаченого п. 8 ч. 2 ст. 115 КК, суд повинен установити суб'єктивну сторону злочину, яка полягає в розумінні обвинуваченим того, що він вчиняє злочин саме проти потерпілого, якому притаманні спеціальні ознаки, – особи у зв'язку з виконанням цією особою службового чи громадянського обов'язку.

Суди попередніх інстанцій дійшли переконливого висновку, що мотивом на вбивство потерпілого було саме виконання ним свого службового обов'язку як командира протитанкового взводу, оскільки не викликає сумніву той факт, що засуджений не міг не розуміти, що вчиняє злочин проти потерпілого з відповідним статусом, обумовленим відносинами, що забезпечують дотримання порядку несення військової служби — свого командира, у підпорядкуванні якого він перебував.

ККС звертає увагу на встановлені судами обставини, а саме на те, що між військовослужбовцем і командиром раніше виникали суперечки стосовно питань несення служби.

Засуджений, вважаючи, що він має більший військовий досвід, давав поради командиру, які той не сприймав.

Як зазначає Верховний Суд, факт незгоди засудженого з організацією несення служби командиром підтверджується і його поведінкою: самовільно покинув місце розташування військової частини, не попередивши про це свого безпосереднього командира.

Водночас засуджений був військовослужбовцем і усупереч нормативним актам, які регулюють порядок проходження (несення) військової служби, перебуваючи поза межами військової частини, пішов у кафе, де вживав спиртні напої, і повернувся до місця розташування частини лише тоді, коли потерпілий попередив про можливість оформлення факту самовільного залишення засудженим військової частини. Також засуджений не повідомив командира про те, що повернувся до військової частини.

Отримавши усне зауваження від командира стосовно перебування у стані алкогольного сп’яніння, засуджений, на відміну від іншого військовослужбовця, який взяв це зауваження до уваги та пішов спати, вступив у суперечку з потерпілим. Ці обставини свідчать про те, що засуджений, вважаючи себе більш досвідченим військовим, був невдоволений командуванням потерпілого у ввіреному йому підрозділі. Своїми діями та вчинками показував, що не бажає йому підпорядковуватися та виконувати його накази як командира протитанкового взводу військової частини.

ККС вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що мотивом вчинення військовослужбовцем вбивства свого командира було отримане усне зауваження стосовно порядку несення військової служби і невдоволення засудженого організацією потерпілим проходження військової служби свого підрозділу.

Нагадаємо, як раніше писала «Судово-юридична газета», у постанові від 30 травня 2024 року по справі №332/3282/22 колегія суддів Верховного Суду вказала, що бажання продовжувати проходження військової служби у ЗСУ не є вирішальним для інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням під час призначення покарання військовослужбовцю, який був визнаний винуватим у порушенні правил поводження зі зброєю, що призвело до загибелі іншого військовослужбовця.

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.