Адвокат з Ізраїлю оскаржив відмову у відкритті апеляційного провадження на окрему ухвалу через одночасне засвідчення ним документів як нотаріусом

До Верховного Суду звернувся адвокат з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цього адвоката на винесену стосовно нього окрему ухвалу.

Обставини справи

У травні 2023 року позивачка звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просила визнати бездіяльність відповідача щодо непоновлення пенсії позивачки протиправною та дискримінаційною, визнати протиправними, дискримінаційними та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії, викладене в листі ГУ ПФУ тощо.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено.

Окремою ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року доведено до відома Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва про встановлені обставини можливого порушення адвокатом (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, видане Колегією адвокатів Ізраїлю (Israel Bar Association), вимог щодо несумісності, для вжиття відповідних заходів. Зобов`язано КДКА повідомити суд про вжиті заходи протягом одного місяця з дня отримання копії ухвали.

А саме, відповідач – ГУ Пенсійного фонду в цій справі вказало, що відповідно до свідоцтва від 29.05.1997, виданого колегією адвокатів Ізраїлю, адвокат включений до Єдиного реєстру адвокатів України на підставі рішення КДКА міста Києва від 26.07.2017. При цьому, звертаючись з позовом до суду по даній справі та первинно звертаючись до Головного управління із заявою про поновлення адвокат додав документи, які самостійно засвідчує в якості нотаріуса Ізраїлю, завіряє документи печаткою нотаріуса та підписом нотаріуса. Тобто, як вказало ГУ ПФУ, він вчиняє дії нотаріуса та адвоката в рамках однієї судової справи, що є порушенням закону про адвокатуру щодо несумісності.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката на цю окрему ухвалу у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції керувався тим, що окрема ухвала вважається врученою апелянту через систему «Електронний суд» 19 вересня 2023 року і останнім днем подачі апеляційної скарги є 4 жовтня 2023 року. Таким чином, оскільки станом на 8 листопада 2023 року апелянтом не наведено достатніх підстав і не надано належних доказів підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження окремої ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Що вирішив Верховний Суд

Водночас, Верховний Суд не погодився з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, скасував оскаржувану ухвалу суду та направив справу до цього суду для продовження розгляду.

З урахуванням положень статей 295, 298 та 299 КАС України, Суд зазначив, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання принципу правової визначеності, як складової верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого певні правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Верховний Суд врахував, що на обґрунтування причин пропуску строку, на виконання ухвали апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги адвоката без руху, скаржником вказано, що окрема ухвала окружного адміністративного суду проголошена без участі апелянта та не була надіслана жодним із відомих способів ні на електронну пошту, ні в повідомленнях електронного кабінету. Про існування окремої ухвали адвокат дізнався з ухвали суду в іншій справі, яка була отримана апелянтом через систему «Електронний Суд» 10 жовтня 2023 року, в якій було висловлено прохання суду надати результат її виконання.

Суд вказав, що для правильного вирішення процесуальних питань, що виникли у цій справі, необхідно встановити, чи відповідають наведені скаржником підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження критеріям поважності.

Перевіряючи правильність висновків суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску адвокатом строку на подання апеляційної скаргу, Суд врахував, що на підтвердження доводів поважності пропуску строку адвокат надав скріншоти екрану комп`ютера, які свідчать про відсутність в Електронному кабінеті користувача окремої ухвали окружного адміністративного суду, щодо якої він подав апеляційну скаргу.

У касаційній скарзі адвокат також вказав, що суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги наявність технічних несправностей у функціоналі системі «Електронний Суд», що унеможливило здійснення ним гарантованого, зокрема, положеннями Конституції України права на апеляційне оскарження судового рішення.

З цього приводу Суд врахував правові висновки Верховного Суду про те, що наявність технічного збою у роботі системи «Електронний Суд» може бути визнана судами як поважна причина пропуску відповідного процесуального строку за умови надання підтверджуючих це доказів.

Враховуючи встановлені обставини, положення КАС України та практику Верховного Суду, що склалася стосовно критерію поважності підстав поновлення строку, Суд у контексті цієї справи дійшов висновку, що у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин з підтвердженням останніх належними доказами.

При цьому, Верховний Суд наголосив на тому, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Наведені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження підлягають оцінці на предмет їх поважності у порядку, передбаченому процесуальним законом, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженнях щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До таких причин, зокрема, відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій, достовірність та достатність яких оцінюється судом у кожному випадку окремо.

У цій справі Суд також врахував, що офіційною адресою адвоката є іноземна країна (Ізраїль, м. Рішон Ле-Ціон, де оголошено воєнний стан (7 жовтня 2023 року відбулася атака ХАМАСу на Ізраїль), що є загальновідомим фактом і не потребує доказування), зазначена окрема ухвала була винесена окружним адміністративним судом за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без участі сторін, а доступ до апеляції заявнику необхідний для захисту свого права на адвокатську діяльність, яка зокрема, передбачає представництво інтересів фізичних осіб у спорах стосовно соціального захисту.

З огляду на зазначене Верховний Суд вказав на передчасність висновків суду апеляційної інстанції стосовно неповажності підстав, що наведені адвокатом на обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження окремої ухвали суду першої інстанції. Враховуючи наведені скаржником аргументи й докази на їх підтвердження, в цьому конкретному випадку в діях адвоката Суд не вбачав ознак зловживання процесуальними правами в частині наміру реалізувати конституційне право на апеляційне оскарження судового рішення.

У цій справі Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) ця обставина (кілька обставин) безпосередньо унеможливила або ускладнила можливість для особи вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;

2) ця обставина виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, що пропустила строк;

3) ця обставина виникла протягом строку, який пропущений;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Суд також вказав, що відсутність надісланої судом електронної копії судового рішення у Електронному кабінеті користувача, що обумовлена технічним збоєм/некоректною роботою системи «Електронний суд», може бути визнана поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження в умовах дії воєнного стану та враховуючи постійний ризик кіберзагроз для державних інтернет-ресурсів, за умови підтвердження такої підстави належними та допустимими доказами.

Постанова Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №420/9728/23 (адміністративне провадження №К/990/41525/23).

Слід зазначити, що 24 квітня 2024 року колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду повністю задовольнила апеляційну скаргу адвоката з Ізраїлю та скасувала як протиправну згадану окрему ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та закрила провадження у цій частині у справі повністю.

Колегія суддів зазначила, що у даному випадку слід брати до уваги, що приватноправові відносини додатково пов`язані із правопорядком, встановленим в державі Ізраїль.

Так, порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок регламентовано Законом України «Про міжнародне приватне право» №2709-IV.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2709-IV, іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Частинами 1 та 2 статті 4 Закону № 2709-IV встановлено, право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв`язок із приватноправовими відносинами.

У статті 31 Закону № 2709-IV визначено, якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання або місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором.

Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином (ч. 1, 2 статті 32 Закону № 2709-IV).

Дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину (стаття 33 Закону № 2709-IV).

У свою чергу, відповідно до статті 34 Закону № 2709-IV, порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.

З урахуванням наявного правового регулювання, а також враховуючи те, що довіреність є одностороннім правочином, яка була посвідчена в державі Ізраїль, судова колегія приходить до висновку, що посилання суду першої інстанції на положення виключно українського законодавства за наявності іноземного елементу є необґрунтованими. Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні докази, що адвокат здійснює нотаріальну діяльність в Україні, тому за вказаних обставин, відсутні підстави вважати, що вимоги щодо несумісності адвокатської та нотаріальної діяльності були порушені.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судового рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю.

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.