При вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд, керуючись міжнародними нормами та принципом рівності прав і обов’язків батьків, з урахуванням обставин справи має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим із батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини в помешканні кожного з батьків за відповідним графіком. Про це зазначив у своїй постанові від 16 лютого 2024 року Верховний Суд по справі № 465/6496/19.
Обставини справи
Так, 16 лютого 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу про визначення місця проживання трьох неповнолітніх дітей.
Судами встановлено, що з 2007 року до 2019 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилося троє дітей. Після розірвання шлюбу два старші сини залишилися проживати з батьком, проти чого мати не заперечувала у зв’язку з проблемами зі станом здоров’я.
У грудні 2019 року батько звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання трьох дітей разом з ним, оскільки відповідач створювала штучні перешкоди у його спілкуванні з молодшим сином.
У вересні 2021 року мати звернулася до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання трьох дітей разом з нею, посилаючись на випадки фізичного та емоційного насильства батька відносно молодшого та середнього синів, а також виховання дітей у ненависті до близьких та рідних людей, зокрема до неї.
Суд першої інстанції визначив місце проживання старших синів із батьком, молодшого – з матір’ю. Апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції, визначив місце проживання молодшого сина також з батьком.
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи справу, Верховний Суд не погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій та ухвалив нове судове рішення, яким визначив місце проживання двох молодших малолітніх дітей (старшому вже виповнилося 15 років) почергово з кожним із батьків: два тижні з батьком, два тижні з матір’ю, акцентувавши на тому, що старший має право приєднуватися до братів.
Після двох тижнів той із батьків, із ким проживали діти, зобов’язаний супроводити (привезти) їх до місця проживання другого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків.
Касаційний суд врахував, що сторони працюють в одному місті та проживають у передмісті Львова, позитивно характеризуються, висловлюють бажання однаковою мірою піклуватися про дітей. Під час розгляду справи в суді касаційної інстанції було проведено три судових засідання за участю учасників справи та їх представників. Кожна зі сторін погоджувалася на встановлення почергової спільної опіки, подала проєкт мирової угоди, однак остаточної згоди щодо всіх умов сторони не дійшли.
Колегія суддів узяла до уваги пропозиції сторін, викладені в проєктах мирових угод, та погодилася з остаточним висновком органу у справах дітей щодо застосування в сімейній ситуації, з приводу якої існує спір, моделі спільної фізичної опіки батьків щодо дітей.
Оскільки діти тривалий час проживають з батьком, вони мають відповідні соціальні контакти за місцем проживання батька, виявляють більшу прихильність до нього. Однак, вочевидь, діти потребують і материнської турботи та любові, що має позитивно впливати на їхній розвиток.
Застосування спільної фізичної опіки у цій справі спрямоване на повернення матері в життя і виховання дітей, які потребують як материнського, так і батьківського виховання, що разом формують основу становлення дітей як повноцінних членів суспільства.
Суд також узяв до уваги необхідність забезпечення спільного проживання братів з огляду на їхній емоційний зв’язок, взаємопідтримку та бажання проживати разом, що відповідає принципу якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.