Верховний Суд 28 лютого 2024 року розглянув касаційну скаргу АТ «Укрексімбанк» у справі 357/15166/21 за позовом звільненого начальника управління внутрішньої безпеки АТ «Укрексімбанк» Олега Осіпова щодо скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Так, наказом від 12 листопада 2021 року позивача було звільнено з роботи згідно з п. 2 ч. 1 статті 40 КЗпП.
Підставами звільнення стали рішення Наглядової ради та Правління AT «Укрексімбанк», обґрунтовані порушенням позивачем трудової дисципліни, а саме недотримання положень Кодексу поведінки (етики) AT «Укрексімбанк» та посадової інструкції.
Як відомо, у 2021 році «Схеми» повідомили про напад у державному «Укрексімбанку» під час запису інтерв’ю із головою правління цієї фінустанови Євгеном Мецгером прямо у його кабінеті.
Журналісти вказували, що Мецгеру не сподобалось одне із запитань журналіста-розслідувача , після чого він наказав охороні «забрати камери» та «дістати із них касети». Журналісти змогли записати те, що відбувалось, на аудіо, а згодом відновили й відео. Зокрема вони зазначали, що участь у події брали директор департаменту банківської безпеки «Укрексімбанку» Ігор Тельбізов та начальник управління внутрішньої безпеки банку Олег Осіпов.
У листопаді 2021 року наглядова рада банку провела позачергове засідання і прийняла «одностайне рішення звернутись до правління банку для вжиття заходів щодо негайного припинення трудових відносин банку з Тельбізовим І.Г. та Осіповим О.Л».
Позиція Верховного Суду
У грудні 2021 року Олег Осіпов звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2023 року позовні вимоги Осіпова було задоволено частково: скасовано наказ про звільнення та поновлено його на посаді начальника управління внутрішньої безпеки АТ «Укрексімбанк», зобов`язано банк виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, стягнуто з банку моральну шкоду в розмірі 100 тисяч грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 4 жовтня 2023 року рішення міськрайонного суду в частині вирішення позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Так, стягнуто з АТ «Укрексімбанк» на користь Олега Осіпова середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 листопада 2021 року по 28 лютого 2023 року в розмірі 2 521 575,90 грн з відрахуванням з вказаної суми податків, зборів та обов`язкових платежів. Також стягнуто 15 тис. грн на відшкодування завданої моральної шкоди. В іншій частині рішення залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо незаконності звільнення на підставі п. 2 ч. 1 статті 40 КЗпП України, зазначивши, що обставини, які відповідач ставить в провину позивачу, могли б містити ознаки вчинення ним дисциплінарного порушення, однак службового розслідування зі сторони роботодавця за вказаним фактом не проводилося і відповідного наказу по установі не видавалося.
У касаційній скарзі «Укрексімбанк» заявив, що суди безпідставно залишили поза увагою, що поведінка позивача не відповідача етичним стандартам, не лише запровадженим у банку, а й у суспільстві в цілому.
Верховний Суд, переглядаючи справу, звернув увагу на таке.
Пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню роботи.
Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі – це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров’я.
Для звільнення працівника за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України необхідною умовою є встановлення, що неналежне виконання працівником трудових обов’язків було результатом недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що свідчать про відсутність вини працівника в неналежному виконанні трудових обов’язків і не може бути підставою для його звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП.
Обставини, які свідчать про вину працівника, не можуть наводитися як аргумент, що обґрунтовує необхідність звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП.
Якщо власник має докази винного неналежного виконання трудових обов’язків працівником з його вини, він вправі притягнути його до дисциплінарної відповідальності, в тому числі у виді звільнення з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП.
Підставою для звільнення позивача з роботи стало фактично порушення останнім положень Кодексу етики та посадової інструкції в частині зобов’язання дотримуватись професійних етичних норм, а звільнення останнього пов’язане з допущенням ним неналежного виконання своїх трудових обов’язків, можливого перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, що за своїм характером може бути підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Суди попередніх інстанцій правильно визначили характер спірних правовідносин, норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та з огляду на встановлені обставини, які передували звільненню позивача з роботи, порядок такого звільнення та визначені роботодавцем обґрунтування причин звільнення дійшли загалом правильного висновку про відсутність правових підстав для звільнення позивача з роботи саме на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП.
Допущені позивачем порушення трудової дисципліни є суттєвими, однак вони не є правовою підставою для звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП.
Отже, саме неправильна кваліфікація роботодавцем дій працівника призвела до його незаконного звільнення.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд рішення міськрайонного суду у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду залишив без змін.
Отже, банк повинен виплатити Олегу Осіпову більше 2,5 млн грн за час вимушеного прогулу.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.