Верховний Суд роз’яснив особливості проведення громадських обговорень проєктів актів органів місцевого самоврядування під час воєнного стану

Верховний Суд переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи до сільської ради та виконавчих органів сільської ради з питань освіти про визнання протиправним та скасування рішення виконкому сільради про призупинення діяльності на рівні базової середньої освіти закладу загальної середньої освіти (ЗЗСО) І-ІІІ ступенів у 2022-2023 навчальному році.

На обґрунтування позовних вимог зазначалося, що спірні рішення прийняті у спосіб, не передбачений законом, оскільки призупинення діяльності закладу освіти законом не передбачено; Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не визначеного такого повноваження виконкому як реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності; виконком сільради вийшов за межі своїх повноважень, оскільки рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) ЗЗСО приймає його засновник виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Тобто, на думку позивачки, таке рішення могла б прийняти відповідна рада, а не виконком.

Суди першої та апеляційної інстанцій частково задовольнили позов особи, визнали протиправним та скасували рішення виконкому сільради про призупинення діяльності на рівні базової середньої освіти ЗЗСО І-ІІІ ступенів у 2022-2023 навчальному році. Суди керувалися тим, що у порушення вимог абзацу другого частини другої статті 32 Закону України «Про повну загальну середню освіту» відповідач прийняв спірне рішення без проведення громадського обговорення, а проєкт вказаного рішення не був опублікований заздалегідь (за 1 рік до прийняття). Крім того, відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.

Верховний Суд погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, залишивши касаційну скаргу сільради без задоволення, а судові рішення – без змін.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про загальну середню освіту», обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні в межах визначених законом повноважень умов для комфортного та безпечного життя дитини, отримання освіти, соціального захисту, всебічного розвитку тощо. Відтак, обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні, у межах визначених законом повноважень, умов для отримання дитиною освіти, забезпечення її доступності шляхом, зокрема, належного функціонування розгалуженої мережі навчальних закладів.

Суд врахував, що частиною другою статті 25 Закону України «Про освіту» передбачено, що засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа): приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію, зміну типу закладу освіти, затверджує статут (його нову редакцію), укладає засновницький договір у випадках, визначених законом.

При цьому відповідно до частин першої та другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Зі змісту наведених норм Верховний Суд дійшов висновку, що рішення про ліквідацію, реорганізацію, інші зміни організаційного характеру щодо навчального закладу приймається його засновником або уповноваженим ним органом після попереднього обговорення проєкту відповідного рішення.

Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що засновником ЗЗСО І-ІІІ ступенів освіти є сільська рада. Відповідно до розподілу повноважень щодо управління цим навчальним закладом, визначеного Статутом ЗЗСО І-ІІІ ступенів освіти уповноваженим органом засновника на управління ЗЗСО є Відділ освіти, проте, до його повноважень, так само, як і до повноважень інших органів не віднесено прийняття рішень про реорганізацію, ліквідацію, зміну типу цього навчального закладу.

З огляду на таке Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що спірне рішення, яким фактично проведено ліквідацію ЗЗСО І-ІІІ ступенів, мала право приймати виключно сільрада, однак у порушення норм законодавства таке рішення було прийнято виконкомом сільради з перевищенням повноважень.

У цій справі суди попередніх інстанцій із Протоколу відкритих батьківських зборів ЗЗСО встановили, що на обговорення цих Зборів було винесене спірне рішення при призупинення діяльності школи, за наслідками якого батьки підтримали позицію, що вказане рішення є неправомірним та порушує права та інтереси учнів та їх батьків, а також вирішили вжити заходів щодо оскарження вказаних рішень.

Стосовно посилання скаржника на правовий режим воєнного стану, Суд звернув увагу на положення частини десятої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», згідно з якими у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також на їх посадових осіб не поширюються вимоги пункту 3 частини першої (у частині оприлюднення проектів актів), частини четвертої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання».

Суд врахував також Рекомендацію № R(87)16 Комітету міністрів Ради Європи (КМРЄ) щодо адміністративних процедур, які зачіпають велику кількість осіб (on administrative procedures affecting a large number of persons), що визначає такі принципи прийняття адміністративних актів, що мають вплив на велику кількість осіб, зокрема:

- пропозиція прийняття відповідного акта повинна бути донесена до зацікавлених осіб у доступній та відкритій формі і таким чином, щоб це забезпечувало поінформованість зацікавлених осіб про можливий вплив від прийняття акта на їх права, свободи та інтереси;

- беручи до уваги об`єкт та наслідки пропонованого адміністративного акта, статус або кількість зацікавлених осіб, компетентний орган може прийняти рішення про те, що процедура участі триватиме за однією або кількома з таких форм: a) письмові спостереження; b) приватні чи публічні слухання; c) представництво в дорадчому органі компетентного органу;

- адміністративний акт повинен бути доведений до відома громадськості та відповідне повідомлення повинно містити інформацію про основні висновки, що випливають із процедури прийняття акта; мотиви прийняття адміністративного акта; інформацію про способи заперечення проти прийняття адміністративного акта та строк, протягом якого вони повинні бути використаним.

Згідно з Рекомендацією № R(87)16 адміністративний акт, що має вплив на велику кількість осіб, повинен обов`язково підлягати судовому контролю, який здійснюється з належним урахуванням прав та інтересів зацікавлених осіб, зокрема, шляхом забезпечення участі представників таких осіб у судовому розгляді справи, її апеляційному перегляді, та повідомленням про розгляд справи шляхом публічного оголошення.

У цій справі Верховний Суд виклав правовий висновок, відповідно до якого у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування поширюються деякі обмеження щодо оприлюднення таких актів у порядку, визначеному частиною четвертою статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також щодо виконання вимог законів України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та «Про державну допомогу суб`єктам господарювання».

Проте, відповідні обмеження не стосуються виконання органами місцевого самоврядування вимог статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 32 Закону України «Про повну загальну середню освіту». До того ж проведення консультацій з громадськістю не обмежується необхідністю оприлюднення проєктів відповідних рішень, а включає також інші форми роз`яснень, у тому числі Інтернет-конференції, відеоконференції тощо.

Постанова Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі №320/5934/22 (адміністративне провадження № К/990/26581/23).

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.