Критерії підстав поновлення пропущеного строку звернення до адмінсуду роз’яснив Верховний Суд

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга від фізичної особи – позивача у справі про визнання протиправною відмови Національної поліції у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності на рішення судів першої та апеляційної інстанцій про повернення адміністративного позову позивачу.

Повертаючи позовну заяву особі, суди зазначили, що наведені у заяві причини пропуску строку звернення до суду не є поважними, оскільки обставин, що є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, судами не встановлено.

Верховний Суд погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, залишивши судові рішення про повернення позовної заяви у силі.

Суд взяв до уваги те, що умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС України, а також дотриманні позивачем строків звернення до суду, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, а також доказів поважності причин пропуску строку.

Тож право на судовий захист не є абсолютним. Законодавством встановлені чіткі вимоги, зокрема, щодо необхідності дотримання особою, яка звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів, відповідних строків.

Суд звернув увагу, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У цій справі суди встановили, що листом Головного управління Національної поліції від 8 квітня 2020 року позивача повідомлено про прийняття рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції про визнання протиправною відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності та зобов`язання призначити та виплатити відповідну допомогу тільки 9 травня 2023 року.

Окружний адміністративний суд ухвалою позовну заяву залишив без руху, оскільки вона подана з пропуском строку звернення до суду, а наведені в позовній заяві причини пропуску строку вказаного строку судом визнані неповажними.

На виконання цієї ухвали скаржник обґрунтував поважність пропуску такого строку наступним

- перебуванням на частковій самоізоляції двічі у зв`язку з вірусною хворобою SARS-CoV (COVІD-19);

- перебуванням на стаціонарному лікуванні у періоди з 23 жовтня 2020 року по 3 листопада 2020 року, з 22 жовтня 2021 року по 2 листопада 2021 року; з 12 грудня 2022 року по 29 грудня 2022 року;

- перебуванням на реабілітації (амбулаторно) у січні 2021 року та проходження амбулаторного лікування у період з 18 червня 2018 року по 30 листопада 2021 року;

- проведення тренувань та підготовки до змагань у різні періоди часу з січня 2021 року до квітня 2023 року.

Перевіривши наведене позивачем обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, суди дійшли висновку про їх неповажність.

Верховний Суд погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій та вказав, що обґрунтування позивача ґрунтується на суб`єктивному ставленні позивача до наведених ним обставин. Водночас зазначені доводи жодним чином не можуть сприйматись як об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у більш стислі строки, на що правильно вказали суди попередніх інстанцій.

У цій справі Верховний Суд виклав правовий висновок, відповідно до якого питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форс-мажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об`єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо). Водночас, у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об`єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.

Такий підхід відповідає принципу правової визначеності (res judicata) як складової верховенства права, а також законності (заборони незастосування норми закону, яка відповідає критерію якості, передбачуваності та легітимної мети).

Постанова Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі №140/9165/23 (адміністративне провадження № К/990/41891/23).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.