Верховний Суд пояснив, в яких випадках має місце склад злочину щодо неналежного виконання професійних обов’язків лікарем

Якщо при терміновій госпіталізації дитини лікар констатував відсутність хвороби апендициту (перитоніту), з підозрою на яку пацієнта було доставлено до лікарні, а натомість виявлено важке захворювання (хвороба Крона) і його швидкий перебіг та особливості протікання призвели до смерті малолітнього потерпілого внаслідок вже сформованого комплексу незворотних патологічних змін в організмі дитини, яким можна було запобігти лише при вчасному діагностуванні, то відповідальність ургентного лікаря-хірурга дитячого відділення за ст. 140 КК виключається, з урахуванням запізнілого звернення за медичною допомогою і реальної неможливості надання пацієнту необхідної медичної допомоги. Про це зазначив Касаційний кримінальний суд у постанові від 1 лютого 2024 року по справі №569/14238/16-к.

Обставини справи

Органом досудового розслідування медичного працівника обвинувачували у тому, що, він, перебуваючи на посаді ургентного лікаря-хірурга дитячого відділення планової хірургії, заступив на чергування у відділення планової хірургії 03.11.2015 та бувши персонально відповідальним за проведення обстеження та лікування малолітнього, який поступив на стаціонарне лікування, не передбачив можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, неналежно виконав свої професійні обов’язки внаслідок недбалого ставлення до них.

Зокрема, лікар несвоєчасно зібрав анамнестичні дані хворого, несвоєчасно провів пальпацію живота хворого, не призначив проведення обов’язкової лабораторної діагностики, не провів додаткових інструментальних діагностик, обов’язкових консультацій педіатра, лікаря-отоларинголога та динамічного спостереження за перебігом захворювання, внаслідок чого своєчасно не виявив розвиток у хворого ендотоксичного шоку та гострої серцевої недостатності, що призвело до смерті останнього цього ж дня.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій

Місцевий суд визнав невинуватим та виправдав лікаря за ч. 2 ст. 140 КК у зв’язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення. Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок. У касаційній скарзі прокурор стверджує, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про обґрунтованість виправдання обвинуваченого.

Позиція ККС ВС

Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду. В обґрунтування позиції ККС вказав, що невиконання чи неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, визнається злочином за наявності трьох ознак у їх сукупності: 1) діяння; 2) наслідки; 3) причинний зв’язок між ними.

Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК. Неналежне виконання професійних обов’язків має місце у разі, коли медичний працівник виконує свої обов’язки не у повному обсязі, недбало, поверхово, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.

За ст. 140 КК можуть кваліфікуватися, зокрема, такі діяння: несвоєчасний або неправильний діагноз захворювання, залишення хворого без належного медичного догляду. Між діянням і вказаними наслідками повинен бути встановлений причинний зв’язок, для чого, як правило, призначається судово-медична експертиза.

У разі, коли тяжкі наслідки для хворого не пов’язані з невиконанням чи неналежним виконанням медичним працівником своїх професійних обов’язків, а настали внаслідок інших обставин, відповідальність за ст. 140 КК виключається.

ККС зазначає, що згідно висновків судово-медичних експертиз на етапі госпіталізації малолітнього потерпілого до лікувального закладу основний комплекс патологічних змін у нього вже був сформований і об’єктивно міг маскуватися під невираженою клінічною симптоматикою. А всі зібрані й досліджені в судах докази в своїй сукупності вказують на важку хворобу Крона в малолітнього, її швидкий перебіг та особливості перебігу, що призвело до його смерті, на діагностування якої в лікаря-хірурга не було достатньої можливості. При цьому судами зроблено висновок, що жодна з експертиз не вказала на те, що тяжкі наслідки – смерть малолітнього мали місце саме через неналежне виконання лікарем-хірургом своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого ставлення до них.

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.