Вирішуючи питання щодо доцільності додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд має виходити з наявності чи відсутності у діях винного корисливого мотиву, - ВС

Призначення додаткового покарання за ч. 2 ст. 307 КК у виді конфіскації майна допускається лише в разі, якщо особа вчинила це кримінальне правопорушення з корисливого мотиву. На це вказав Касаційний кримінальний суд у постанові колегії суддів Третьої судової палати від 21 лютого 2024 року по справі №686/11385/21.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій

Особа обвинувачувалася у тому, що вона незаконно придбала особливо небезпечну психотропну речовину «PVP», обіг якої заборонено, масою 3,175251 г, що є великим розміром, і психотропну речовину «амфетамін», обіг якої обмежено, масою 4,01541 г, що є великим розміром. Маючи умисел на збут цих речовин особа зберігала їх, а надалі збула частину особливо небезпечної психотропної речовини «PVP», обіг якої заборонено, масою 0,197032 г.

Місцевий суд визнав особу винуватою та засудив за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна, а на підставі положень ст. 75 КК звільнив від відбування призначеного покарання з випробовуванням.

Апеляційний суд скасував цей вирок у частині призначення покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, яким засудив особу за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

У касаційній скарзі захисник стверджує, що його підзахисний не обвинувачувався у вчиненні з користі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, а тому рішення апеляційного суду про призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді конфіскації майна є неправильним.

Позиція ККС ВС

Верховний Суд змінив вирок суду апеляційної інстанції і виключив рішення про призначення за ч. 2 ст. 307 КК особі додаткового покарання у виді конфіскації всього майна, яке є власністю засудженого. В обґрунтування позиції ККС указав, що вирішуючи питання щодо доцільності призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд має виходити з наявності чи відсутності у діях винного корисливого мотиву.

Відповідно до положень ст. 59 КК конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості, і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК.

ККС перевірив, що за змістом обвинувального акту органом досудового розслідування не встановлена наявність у особи корисливого мотиву при кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 307 КК. Так само не встановлено корисливого мотиву й судом першої інстанції при кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 307 КК.

Однак суд апеляційної інстанції у порушення частин 1, 3 ст. 337 КПК дійшов самостійного висновку про наявність у діях особи корисливого мотиву.

ККС констатував, що застосування у цьому випадку додаткового покарання за ч. 2 ст. 307 КК у виді конфіскації майна навіть за умови, що воно передбачене санкцією цієї частини статті як обов’язкове додаткове покарання, є безпідставним, адже суперечить положенням Загальної частини КК, зокрема положенням ст. 59 КК.

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.