Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості водія у порушенні ПДР, - Верховний Суд

Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі №524/4668/17.

Історія справи

Так, водій звернувся до суду з позовом до інспектора Управління патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу про адміністративні правопорушення. Вказав, що постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не порушував п. 16.2 ПДР.

Так, інспектор наклав на позивача штраф 425 грн. за те, що водій, повертаючи ліворуч на регульованому перехресті, не надав дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину, на яку він повертав, чим порушив вимоги п. 16.2 ПДР.

Автозаводський райсуд Кременчука постановою, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив.

Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції подало касаційну скаргу, яку мотивувало тим, що в адміністративному позові відсутні пояснення позивача, що в місці, час та дату, вказані в позові він, керуючи автомобілем, під час повороту ліворуч на регульованому перехресті надав дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину, на яку він повертав.

Також скаржником вказано, що нагрудною камерою патрульного зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення, позивачу роз`яснено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, порядок та строки оскарження постанови, порядок та строки сплати адміністративного штрафу.

Висновок Верховного Суду

Як зазначив Касаційний адмінсуд Верховного Суду, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Аналіз обставин справи, установлених судами першої й апеляційної інстанцій у їх взаємному зв`язку та сукупності, та мотивів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, дає підстави для висновку про недоведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

Вказаний висновок судів, зокрема, був зумовлений дослідженням відеозапису з нагрудної камери патрульного поліцейського, який, як зазначено судами, не містить відомостей про здійснення адміністративного правопорушення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем не заперечується, що наданим до суду відеозаписом не зафіксовано факту правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, а саме того, що позивач, повертаючи ліворуч на регульованому перехресті, не надав дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину, на яку він повертав. Натомість, скаржником вказано, що на відео зафіксовано лише безпосередньо розмову з водієм.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суди обґрунтовано не взяли до уваги рапорт інспектора роти батальйону УПП у м. Кременчуці лейтенанта поліції на ім`я начальника УПП у м. Кременчуці, зважаючи на те, що він є зацікавленою особою при розгляді цієї справи, а тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об`єктивності з`ясування обставин. Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, відповідачем не надано.

При цьому, позивач, звертаючись до суду з даним позовом заперечував проти порушення ним вимог ПДР.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП, у зв`язку із відсутністю належних доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові. Відтак, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.