Верховний Суд вирішив, чи може суд тлумачити рішення КСУ у справі про соціальні гарантії військовослужбовців органів внутрішніх справ

У провадженні Верховного Суду перебувала справа за касаційною скаргою МВС України на рішення судів першої тат апеляційної інстанцій у справі за позовом фізичної особи до МВС України про визнання протиправною відмови відповідача в призначенні особі одноразової грошової допомоги та зобов`язання МВС прийняти рішення про призначення такої допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.

Суди попередніх інстанцій позов задовольнили, врахувавши, що Конституційний Суд України у рішенні № 1-р(II)/2022) визнав таким, що не відповідає Конституції України  пункт 4 статті 16-3 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII зі змінами, та вказав, що зазначене положення втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

З огляду на це, суди попередніх інстанцій вважали, що оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення, так і на момент розгляду справи наявне Рішення КСУ № 1-р(II)/2022, відмовляючи у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850, МВС України діяло всупереч нормам чинного законодавства.

Що вирішив Верховний Суд

Проте Верховний Суд не погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, задовольнив касаційну скаргу МВС України та ухвалив постанову про відмову у задоволенні позову.

7 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII.

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» № 565-XII та Порядком № 850.

Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що під час первинного огляду МСЕК у 2016 році позивачу встановлено 25% втрати працездатності у зв`язку з проходженням служби в органах МВС. Під час повторного огляду 20 червня 2022 року органом МСЕК встановлено позивачу інвалідність ІІІ групи у зв`язку з проходженням служби в органах МВС.

З огляду на це, Суд виходив з того, що на час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги, у зв`язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850, пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.

Верховний Суд також звернув увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні від 22 жовтня 2020 року № 12-р/2020 зазначав, що одноразова грошова допомога, передбачена Законом № 580-VIII, є юридичним засобом соціального захисту працівників поліції, що надається державою у зв`язку із втратою ними працездатності, проте приписи частини першої статті 46 Конституції України не гарантують виплати одноразової грошової допомоги, тому Верховна Рада України може визначати порядок та умови її призначення, передбачивши порядок реалізації такого права в законі.

Суд зробив висновок, що оскільки положення Закону № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції зберіглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв`язку зі встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками.

У свою чергу, з урахуванням сталої судової практики, Суд вказав, що положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850, який встановлює обмеження дворічним строком.

Стосовно застосування судами попередніх інстанцій Рішення КСУ № 1-р(ІІ)/2022, Суд звернув увагу, що вказане Рішення застосовується для категорії осіб, які набули права на отримання одноразової грошової допомоги за Законом № 2011-XII і у яких таке право виникло після ухвалення КСУ Рішення № 1-р(ІІ)/2022 (06 квітня 2022 року). Тобто часові обмеження (дворічний строк) щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі не застосовуються саме для вказаної категорії осіб.

Водночас, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач мав спеціальне звання «підполковник міліції», проходив службу в органах внутрішніх справ, звідки і був звільнений. Відтак, за таких умов, позивач не відноситься до категорії військовослужбовців в розумінні Закону № 2011-ХІІ, а тому визнання неконституційними окремих положень вказаного Закону Рішенням КСУ № 1-р(ІІ)/2022 жодних правових наслідків для позивача не має.

З огляду на це, Суд зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій стосовно наявності у позивача, який проходив службу в органах внутрішніх справ, права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку з існуванням станом на дату прийняття відповідачем спірного рішення (жовтень 2022 року) Рішення КСУ № 1-р(ІІ)/2022, яким визнано неконституційним положення Закону № 2011-ХІІ щодо обмеження дворічним строком права військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, не відповідають положенням законодавства, яким регулюються спірні правовідносини

Адміністративний суд позбавлений повноважень тлумачити рішення Конституційного Суду України, зокрема, шляхом розширення кола осіб, на яких поширюються соціальні гарантії військовослужбовців.

У контексті цієї справи Верховний Суд додатково звернув увагу, що у правовідносинах, які стосуються виплати працівникам органів МВС одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, норми Порядку №850, які є чинними та обов’язковими, враховуючи положення пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII, підлягають застосуванню при вирішенні питання щодо наявності права на призначення особи одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності за результатами повторного огляду медико-соціальною експертною комісією.

Постанова Верховного Суду від 15 січня 2024 року у справі №240/4317/23 (адміністративне провадження № К/990/30973/23).

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.