Чи може банк самостійно визначити кінцевого бенефіціара клієнта та відмовити у фінансовій операції, - відповідь Нацбанку

Банки самостійно встановлюють кінцевих бенефіціарних власників (КБВ) клієнтів у порядку, визначеному у внутрішніх документах банку з питань протидії відмиванню коштів/фінансуванню тероризму. З метою встановлення кінцевого бенефіціара банк перевіряє достовірність інформації щодо КБВ та має пересвідчитися, що він знає, хто є кінцевим бенефіціаром клієнта, уживаючи обґрунтованих заходів для розуміння права власності (контролю) та структури власності. Під час встановлення КБВ клієнта банк не покладається виключно на дані Реєстру юросіб та ФОПів. Про це зазначив Національний банк у відповіді на запит «Судово-юридичної газети».

Як вказав Нацбанк, відповідно до пункту 30 частини першої статті 1 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (Закон про ПВК/ФТ) кінцевим бенефіціарним власником (КБВ) для юридичних осіб є будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).

Заходи, які банки як суб’єкти первинного фінансового моніторингу вживають з метою встановлення КБВ клієнта, наведені у частині сьомій статті 11 Закону про ПВК/ФТ. При цьому вимоги щодо встановлення КБВ клієнта банки виконують з використанням ризик-орієнтованого підходу.

Норми Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 травня 2020 року №65, зобов’язують банки розробляти внутрішні документи з питань протидії відмиванню коштів/фінансуванню тероризму (ПВК/ФТ), які, серед іншого, мають містити порядок дій, який забезпечує здійснення всіх заходів з належної перевірки клієнта (зокрема, заходів з ідентифікації та верифікації, встановлення КБВ, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, актуалізації даних про клієнта).

Крім того, згідно з додатком 4 до Положення №65 банк з метою встановлення КБВ зобов’язаний, зокрема ужити належних заходів для перевірки достовірності інформації щодо КБВ та пересвідчитися, що він знає, хто є КБВ клієнта, уживаючи обґрунтованих заходів для розуміння права власності (контролю) та структури власності. Під час встановлення КБВ клієнта банк не повинен покладатися виключно на Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР).

Для встановлення та верифікації особи КБВ банк має право використовувати дані, що містяться в офіційних документах, офіційних та/або інших відкритих джерелах, зокрема в іноземних державних реєстрах, подібних до ЄДР. Банк також може використовувати інформацію, отриману від клієнта, уживаючи необхідних заходів із перевірки отриманої інформації за допомогою інших джерел.

Таким чином, банки самостійно встановлюють КБВ клієнтів у порядку, визначеному у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, із застосуванням ризик-орієнтованого підходу.

Підстави для відмови суб’єктом первинного фінансового моніторингу від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції визначені в статті 15 Закону про ПВК/ФТ, за наявності яких банк самостійно приймає відповідне рішення.

Також у НБУ зазначили, що відповідно до статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

«Отже, на нашу на думку, вирішення спірних питань між клієнтом та банком має вирішуватися в межах укладених договорів банківського обслуговування, а в разі недосягнення згоди – в судовому порядку», - додали в НБУ.

Як раніше писала «Судово-юридична газета», Кабмін 27 грудня прийняв Національну стратегію доходів, в якій заплановані реформи у сфері податків до 2030 року. Ця Стратегія, яка викликала жваве обговорення зокрема через пропозицію надати податковій доступ до інформації про рух коштів на банківських рахунках платників податків, є частиною Плану Ukraine Facility, за яким Україна має отримувати пакет підтримки від Євросоюзу на €50 млрд протягом 2024–2027 років.

Зокрема, у Національній стратегії доходів йдеться про те, що треба надати контролюючим органам доступ до інформації про рух коштів на банківських рахунках платників податків.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.