Повідомлення про підозру відрізняється від обвинувального акта у частині дати скоєння злочину, - Верховний Суд виснував, чи це допустимо

Повідомлення про підозру та обвинувальний акт не можуть містити принципових відмінностей у викладенні фактичних обставин, які впливають на обсяг обвинувачення чи кваліфікацію дій винного.

З огляду на те, що обвинувальний акт уточнює формулювання обвинувачення на підставі зібраних доказів, його зміст і зміст повідомлення про підозру можуть не збігатися. Різний за змістом виклад у письмовому повідомленні про підозру та обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення в частині дати скоєння протиправного діяння не свідчить про порушення вимог кримінального процесуального закону. Такий висновок зробила колегія суддів Другої судової палати ККС ВС у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі №718/1189/22.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій 

Отже, місцевий суд визнав особу винуватою і засудив за ч. 1 ст. 126 КК. Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.

У касаційній скарзі захисник, серед іншого, стверджував про недопустимість усіх зібраних у справі доказів внаслідок того, що повідомлення про підозру засудженому відрізняється від пред’явленого йому обвинувачення, сформульованого в обвинувальному акті.

Позиція Верховного Суду 

Касаційний кримінальний суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій. Він вказав, що з аналізу ч. 6 ст. 277, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК слідує, що в письмовому повідомленні про підозру має міститися лише стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, відомих на момент такого повідомлення, у той час як в обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Саме тому зміст формулювання обвинувачення при складанні обвинувального акта може як збігатися, так і відрізнятися від сформульованої підозри у письмовому повідомленні про неї з огляду на те, що в обвинувальному акті викладаються не лише відомі на момент повідомлення про підозру фактичні обставини кримінального правопорушення, а й обставини, встановлені під час досудового розслідування.

Таким чином, до формулювання повідомлення про підозру законодавець встановлює менші вимоги, аніж до формулювання обвинувачення з викладенням його в обвинувальному акті. ККС вважає, що принципових відмінностей у викладенні фактичних обставин, які впливають на обсяг обвинувачення чи кваліфікацію дій винного, у цих двох процесуальних документах не може бути, однак звертає увагу, що їх зміст не завжди може повністю збігатися, оскільки обвинувальний акт уточнює формулювання обвинувачення на підставі зібраних доказів.

Окрім того, свій захист підозрюваний здійснює саме від обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті. Різний за змістом виклад у письмовому повідомленні про підозру та обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення в частині дати скоєння протиправного діяння жодним чином не свідчить про порушення вимог кримінального процесуального закону.

Крім цього, Верховний Суд зауважив, що як слідує з матеріалів провадження, обвинуваченому у судовому засіданні був оголошений обвинувальний акт та роз’яснено суть обвинувачення, яке, як вбачається з журналу судового засідання, йому було зрозумілим. Надалі місцевий суд, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, зазначив у вироку обвинувачення, визнане доведеним.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.