Верховний Суд скасував рішення судів, які відмовили засудженому в доставленні до зали суду, посилаючись на воєнний стан, але не навівши аргументів

Приймаючи рішення про здійснення судового засідання в режимі відеоконференції в умовах воєнного стану у разі заперечення обвинуваченого проти цього (ч. 2 ст. 336 КПК), суд повинен постановити відповідну ухвалу з наведенням обґрунтувань та мотивів, зокрема щодо обставин, які заважають безпосередній участі обвинуваченого в судовому засіданні в залі суду. На цьому акцентувала увагу колегія суддів Третьої судової палати ККС ВС  у постанові від 11 жовтня 2023 року по справі № 317/1524/15-к.

Так, місцевий суд залишив без задоволення заяву засудженого про перегляд вироку за нововиявленими та виключними обставинами, провівши судовий розгляд без особистої участі обвинуваченого, та постановивши ухвалу про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Апеляційний суд залишив без зміни зазначену ухвалу.

Позиція Касаційного кримінального суду

Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та призначив новий розгляд в суді першої інстанції.

Касаційний кримінальний суд ВС дійшов висновку про порушення судом першої інстанції істотних вимог кримінального процесуального закону під час ухвалення рішення про проведення судового розгляду справи під час дії воєнного стану в режимі відеоконференції без особистої участі обвинуваченого.

Положення ст. 336 КПК передбачають можливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції в умовах воєнного стану навіть у разі заперечення обвинуваченого проти цього, однак таке питання, згідно з ч. 2 цієї статті, суд має вирішити ухвалою з наведенням обґрунтувань та мотивів, зокрема щодо обставин, які заважають безпосередній участі обвинуваченого в судовому засіданні в залі суду.

Однак місцевий суд, порушуючи наведені вимоги КПК, відповідне судове рішення не ухвалив. Так, місцевий суд постановляючи ухвалу про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а не з особистою участю засудженого, посилався на наявність обставин, викликаних умовами воєнного часу, які перешкоджали конвоювати засудженого до залу судових засідань.

Разом з цим, цей суд жодним чином не умотивував, які саме обставини, пов’язані з уведенням воєнного стану, перешкоджають забезпеченню безпосередньої участі в судовому засіданні засудженого, який у своїх заявах наполягав на доставленні його особисто до зали суду.

Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції, провівши судовий розгляд без особистої участі обвинуваченого, допустив порушення права засудженого на захист, адже не вжив належних заходів до забезпечення йому можливості брати особисто участь і відстоювати в суді свою позицію.

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.