Верховний Суд розглянув справу про порядок ціноутворення на ринку природного газу в частині встановлення плата за нейтральність балансування

Верховний Суд переглянув у касаційному порядку справу за позовом Приватного акціонерного товариства та Товариства з обмеженою відповідальністю до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третіх осіб, про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії.

У цій справі позивачі оскаржували главу 8 Розділу XIV Кодексу газотранспортної системи (ГТС) в редакції постанови НКРЕКП № 370 «Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП» від 11 лютого 2020 року, оскільки вважали, що вказана частина Кодексу ГТС є протиправною, суперечить вимогам законодавства та безпосередньо порушує права та законні інтереси позивачів, як учасників ринку природного газу. Зокрема, за твердженням позивачів, спірною частиною Кодексу ГТС НКРЕКП фактично делегувала повноваження щодо здійснення державного регулювання ціни на ринку природного газу, зокрема шляхом покладення на Оператора ГТС повноважень щодо визначення розміру плати за нейтральність балансування.

Верховний Суд погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій (відмовлено у задоволені позову): твердження позивачів, що положеннями глави 8 розділу XIV Кодексу ГТС суперечить вимогам статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», є необґрунтованими і помилковими, оскільки державні регульовані ціни встановлені відповідачем у Кодексі ГТС, натомість оператор газотранспортної системи лише здійснює відповідні розрахунки за визначеною формулою.

Дослідивши положення статей 1, 3 та 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Верховний Суд дійшов висновку, що НКРЕКП є органом, уповноваженим здійснювати заходи державного регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, зокрема шляхом розробки та затвердження у встановленому порядку нормативно-правових актів.

Зі змісту статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» Судом встановлено, що державне регулювання цін здійснюється щодо певної групи товарів та послуг, які відповідають одній з таких ознак: 1) справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін; 2) мають істотну соціальну значущість; 3) виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

На ринку природного газу Регулятор здійснює державне регулювання цін, зокрема шляхом встановлення регульованих цін та тарифів на товари та послуги, що надаються суб`єктами природних монополій та іншими суб`єктам господарювання, які провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.

Отже, за висновком Суду, з метою з’ясування того, чи поширюються вимоги статей 12 та 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» на спірні правовідносини, необхідно з’ясувати юридичну природу плати за нейтральність балансування, порядок розрахунку якої визначено у спірній главі 8 розділу XIV Кодексу ГТС.

Відповідно до підпункту 9 частини другої статті 33 Закону України «Про ринок природного газу» Кодекс ГТС повинен містити такі положення, зокрема правила фізичного і комерційного балансування з урахуванням основних принципів, визначених статтею 35 цього Закону.

Регламентом Комісії (ЄС) № 312/2014 від 26 березня 2014 року запроваджено Мережевий кодекс балансування газу в транспортних мережах з урахуванням Договору про функціонування ЄС, Регламенту (ЄС) № 715/2009 Європейського Парламенту та Європейської Ради від 13 липня 2009 року про умови доступу до систем транспортування природного газу.

Згідно з пунктом 3 статті 3 Регламенту № 312/2014 плата за нейтральність балансування - плата, що становить різницю між коштами, які були отримані оператором газотранспортної системи або підлягають виплаті оператору газотранспортної системи, та коштами, які були сплачені або підлягають виплаті оператором газотранспортної системи у зв`язку із здійсненням ним заходів з балансування, яка має бути стягнута з відповідних замовників послуг транспортування або виплачена оператором газотранспортної системи на їх користь.

Подібне визначення міститься у Кодексі ГТС.

Виходячи з поняття плати за нейтральність та її правової природи, визначеної вищенаведеними нормами, Верховний Суд дійшов висновку, що метою запровадження плати за нейтральність є недопущення ситуації отримання оператором ГТС фінансової вигоди або понесення фінансових втрат внаслідок стягнення та здійснення плати за добовий небаланс, плати за небаланс протягом доби, плати за вчинення балансуючих дій та інших видів плати, пов`язаних зі своєю діяльністю з балансування. При цьому відповідно до повноважень, визначених Регламентом № 312/2014, законами України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про ринок природного газу», Регулятор встановлює або затверджує та оприлюднює методологію розрахунку плати за нейтральність балансування, що включає, зокрема визначення принципів, формул, строків та інших умов здійснення розрахунку такої плати.

З огляду на вищезазначене, Суд констатував, що плата за нейтральність балансування не є платою за товари чи послуги та не впливає на формування тарифів на такі товари чи послуги, що виробляються або надаються на ринку природного газу суб`єктами природних монополій та іншими суб`єктами господарювання, у розумінні пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та статей 12, 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», а тому на правила розрахунку плати за нейтральність балансування вимоги зазначених норм законів не поширюються, зокрема у частині обов`язку Регулятора самостійно визначати конкретні розміри цієї плати.

У цій справі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого: 1) плата за нейтральність балансування - не є сталою або відносно сталою величиною, оскільки залежить від розміру отриманих або сплачених оператором ГТС сум коштів у зв`язку із здійсненням заходів з балансування, що виключає можливість встановлення єдиної державної регульованої ціни до такої плати; 2) нейтральність балансування не є товаром або послугою, що виробляється або надається на ринку природного газу, оскільки така плата є балансуючим фактором для Оператора ГТС з метою уникнення ситуації щодо створення фінансової вигоди або понесення фінансових витрат внаслідок стягнення та здійснення плати за добовий небаланс, плати за вчинення балансуючих дій; 3) НКРЕКП щодо послуг балансування наділена повноваженнями законами України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про ринок природного газу» на затвердження умов та правил балансування, як частини Кодексу ГТС, а не на встановлення державної регульованої ціни як плати за нейтральність балансування.

Постанова Верховного Суду від 15 серпня 2023 року у справі №640/18734/20 (адміністративне провадження № К/9901/37242/21).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.