Ознаки та види компетенційного спору між субʼєктами владних повноважень: висновок Верховного Суду

Верховний Суд переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб`єкта владних повноважень.

У цій справі Виконком звернувся із позовом до суду, в якому просив встановити відсутність компетенції (повноважень) у суб`єкта владних повноважень – Департаменту щодо застосування заходів контролю у сфері містобудівної діяльності, а також визнати протиправними дії Департаменту з надання направлень вимог, приписів, складання актів про порушення, складання протоколів та постанов про адміністративне правопорушення при застосуванні заходів контролю.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволені позову, виходячи з того, що позивач обрав неналежний спосіб захисту. Оскільки Виконкомом не оскаржуються дії та рішення державного органу в конкретній спірній ситуації, відповідно, вимога щодо визнання у цілому протиправними дій Департаменту із надання направлень вимог, приписів, складання актів про порушення, складання протоколів та постанов про адміністративне правопорушення, при застосуванні заходів контролю (проведення планових, позапланових та інших видів перевірок) відносно Виконкому та її структурного підрозділу - відділу містобудування та архітектури, в частині здійснення ними своїх власних (самоврядних) повноважень у сфері містобудівної діяльності, та зобов`язання утриматися від таких дій, не є належним способом захисту права.

Верховний Суд погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про фактично штучний характер спору між Виконкомом та Департаментом, проте вказав на те, що суди неправильно визначили наслідки подання такого позову. З огляду на це, Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі.

Суд на підставі аналізу положень статей 2, 19 та 245 КАС України дійшов висновку, що спір, який виник між позивачем та відповідачами, не можна віднести до компетенційного, оскільки особливістю такого спору є його виникнення виключно в межах реалізації функцій публічно-правового характеру суб`єктами владних повноважень.

Розглядаючи цю справу, Суд також зазначив, що усі позови, які не підлягають судовому розгляду, умовно можна поділити на чотири категорії:

1. позови до Президента України або Верховної Ради України як політичних органів, які формуються шляхом всеукраїнських виборів, з позовною вимогою, яка не стосується безпосередньої управлінської діяльності цих суб`єктів владних повноважень;
2. позови, в яких заявник обрав неефективний (передчасний) спосіб захисту за наявності альтернативного ефективного способу захисту;
3. позови, в яких заявник обрав неправовий (штучний) спосіб захисту;
4. позови, в яких заявник обрав спосіб захисту, для якого законом визначено спеціальний порядок або встановлено обмеження стосовно суб`єкта звернення з відповідним позовом.

З огляду на вищезазначене, Суд дійшов висновку, що у справі, яка розглядається, обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та неефективним, оскільки не відповідає способам захисту, визначеним у статті 5 КАС України, а також вимогам щодо реальності, обґрунтованості, індивідуальної вираженості прав чи інтересів позивача порушених відповідачем; у разі, якщо позивач вважає, що Департамент порушує охоронювані законом інтереси відповідної територіальної громади або протиправно втручається у повноваження Виконкому, належним та ефективним способом захисту у цьому випадку є оскарження конкретних дій чи рішень відповідача, здійснених або прийнятих ним у конкретно визначеній спірній ситуації.

У цій справі Верховний Суд також виклав правовий висновок, відповідно до якого «компетенційний спір» - це спір за позовом одного суб`єкта владних повноважень до іншого, в якому позивач захищає свої права шляхом доведення в суді, що певні повноваження за законом належать йому (встановлення судом наявності компетенції), але протиправно привласнюються відповідачем, або шляхом доведення, що певні повноваження за законом належать відповідачу (встановлення судом відсутності компетенції), який не визнає цього та наполягає на тому, що такі повноваження покладені законом на позивача. Метою вирішення такого спору є гарантування принципу правової визначеності, унеможливлення дублювання однакових повноважень декількома суб`єктами владних повноважень або ухилення держави в особі створених нею органів від виконання певних функцій. Вирішуючи такий спір, адміністративний суд втілює в життя конституційну норму, згідно з якою «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» (частина друга статті 19 Основного Закону України).

Постанова Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 440/3862/18 (адміністративне провадження № К/9901/19901/19).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.