Верховний Суд розглянув касаційну скаргу фізичної особи на рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом цієї особи до ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», за участю третіх осіб без самостійних вимог: Головного управління Держгеокадастру та Державної служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалюючи рішення про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач помилково вважає ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», який є розробником технічної документації, суб`єктом владних повноважень, що затверджував таку технічну документацію та може бути відповідачем у цій справі. Такі твердження позивача, за висновком судів, не відповідають нормам чинного законодавства та встановленим судом обставинам справи.
Оскільки в даних відносинах ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» не має статусу суб`єкта владних повноважень, не здійснює владні управлінські функції, спір між сторонами не є публічно-правовим, тому його не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Верховний Суд погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій та залишив оскаржувані судові рішення без змін.
Суд зі змісту статей 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановив, що обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Зі змісту позовної заяви суди встановили, що спір у цій справі стосується дій/бездіяльності ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», пов`язаних із розробкою технічної документації на земельну ділянку позивача.
Перевіряючи відповідність ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» ознакам суб’єкта владних повноважень, Суд також врахував положення підпункту 1.2 Рекомендацій КРЄС № R(84)15 щодо публічної відповідальності (relating to public liability), згідно з якими термін «орган державної влади» (public authority) означає будь-який суб`єкт публічного права будь-якого виду або на будь-якому рівні (включаючи державу; регіон; провінцію; муніципалітет; незалежну державну установу), а також будь-яку приватну особу, під час здійснення ними офіційних владних повноважень.
Крім того, на підставі аналізу статей 25 та 26 Закону України «Про землеустрій» Верховний Суд дійшов висновку, що замовниками технічної документації можуть бути, зокрема, фізичні особи, а розробниками - юридичні особи та фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням, є сертифікованими інженерами-землевпорядниками (або працюють у юридичної особи за трудовим договором) та є відповідальними за якість робіт із землеустрою. Замовник, як правило, вільний у виборі розробника технічної документації, з яким укладає оплачуваний договір про виконання робіт.
Таким чином, оскільки розробник технічної документації - ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» є суб`єктом господарювання, який на договірних основах виконує певні оплачувані роботи, водночас не здійснює щодо позивача жодних владно-управлінських функцій, то такий суб`єкт господарювання не відповідає ознакам суб`єкта владних повноважень та не може бути відповідачем у цій адміністративній справі.
З огляду на вищезазначене Верховний Суд дійшов висновку, що основними ознаками суб’єкта владних повноважень як учасника (відповідача) публічно-правового спору можуть бути:
1) наявність статусу (ознак) юридичної особи;
2) створення для виконання, головним чином, владних повноважень (повноважень, заснованих на підпорядкованості (нерівності) інших суб’єктів, які вступають у правовідносини з такою юридичною особою);
3) здійснення діяльності під значним контролем уряду (суттєва залежність від державної (політичної) влади на центральному або регіональному рівні);
4) надання публічних (суспільних) послуг або зайняття монопольного становища у конкурентному середовищі;
5) поширення на спори за участі такої юридичної особи юрисдикції саме адміністративних судів.
Постанова Верховного Суду від 20 липня 2023 року у справі № 521/1844/23 (адміністративне провадження № К/990/15371/23).
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.