Вимога про знесення обʼєкта самочинного будівництва та про скасування реєстрації права власності можуть розглядатися в адмінсудочинстві як основна та похідна позовна вимога: позиція ВС

Верховний Суд розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду та постанову Третього апеляційного адміністративного суду, якими закрито провадження в адміністративній справі за позовом прокурора до фізичних осіб про зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва, скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад цього спору, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Верховний Суд не погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, задовольнив касаційну скаргу прокурора та повернув справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Суд виходив з того, що за змістом статей 2, 4 та 19 КАС України справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Верховний Суд також врахував, що прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю, обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави в суді тим, що після проведення чисельних перевірок відповідачів та винесення приписів про приведення об`єкта будівництва до стану, визначеного у будівельному паспорті, та невиконання відповідачами вимог таких приписів, УДАБК не звернулося до суду з позовом про знесення самочинного будівництва протягом розумного строку.

З урахуванням судової практики та з огляду на те, що у цій справі прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі УДАБК як органу державного архітектурно-будівельного контролю, що неналежним чином, за висновком прокурора, виконує свої повноваження у відповідній сфері, Суд дійшов висновку, що звернення прокурора до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта зумовлено правовідносинами публічно-правового характеру й повинно розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

У свою чергу стосовно позовної вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності на спірні об’єкти, Суд зазначив, що право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено частиною першою статті 21 та частиною першою статті 172 КАС України.

Зі змісту вищенаведених процесуальних норм Суд встановив, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також у випадку заявлення у позові одночасно основних і похідних вимог.

У свою чергу, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (пункт 23 частини першої статті 4 КАС України).

З огляду на таке, Суд звернув увагу, що в адміністративному судочинстві похідна позовна вимога - це спеціальна процесуальна категорія, яка використовується для урегулювання порядку вирішення спорів та спрямована на вирішення двох основних процедурних питань (розмежування спорів за критерієм предметної юрисдикції; об`єднання та роз`єднання позовних вимог) шляхом виокремлення цієї категорії від поняття «основна позовна вимога». Правильне розмежування вимог, які містяться у позовній заяві, на основні та похідні, дозволяє позивачу однозначно визначати суд, який відповідатиме такому критерію як «суд, встановлений законом» і уповноважений розглядати відповідні вимоги, а також правильно об`єднати вимоги, які можуть міститися в одній позовній заяві та, відповідно, бути вирішені одним судом в одному процесі.

Оскільки вимога про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора є похідною від вимоги про зобов`язання знести об’єкт самочинного будівництва, Суд дійшов висновку, що й ця вимога також має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

У цій справі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого у разі визнання об`єкта будівництва самочинним, реєстрація права власності на цей об`єкт за особою, яка здійснила таке будівництво, та подальша реєстрація переходу права власності за правочином до іншої особи не змінює правовий режим такого об`єкта будівництва як самочинного та не породжує виникнення права власності на такий об`єкт; якщо із позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва звертається суб`єкт владних повноважень на виконання своїх контрольних функцій у сфері містобудування (або прокурор в інтересах держави в особі такого суб`єкта), то вимога про скасування державної реєстрації права власності на таких об`єкт може бути похідною від основної позовної вимоги про знесення самочинного об`єкта будівництва та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Постанова Верховного Суду від 7 липня 2023 року у справі № 160/11383/22 (адміністративне провадження № К/990/13500/23).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.