Саме по собі бажання засудженого брати участь у воєнних діях з оборони України під час дії воєнного стану без документального підтвердження його зарахування до лав Збройних Сил України чи інших військових формувань не є підставою звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 3 серпня 2023 року по справі №754/9758/20.
Обставини справи
Вироком Деснянського райсуду Києва від 21 липня 2021 року водія засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки. Апеляційний суд 9 лютого 2023 року вирок залишив в силі.
Суд встановив, що водій перебував в стані наркотичного сп`яніння і рухався по місту Києву зі швидкістю близько 140 км/год. В той же час пішохід, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, втратив рівновагу, впав і лежав на проїзній частині в смузі для руху, по якій рухався автомобіль під керуванням засудженого. Водій здійснив на нього наїзд, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження, від яких він помер на місці події.
Прокурор подав касаційну скаргу, в якій вказав, що звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.
Мотиви Верховного Суду
Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при застосуванні положень ст. 75 КК України та звільненні від відбування покарання з випробуванням колегія суддів ККС ВС вважає обґрунтованими.
Як убачається з вироку, при призначенні засудженому покарання, суд урахував усі обставини справи, в тому числі і тяжкість вчиненого з необережності кримінального правопорушення та наслідки, що від цього настали, дані про особу винного, його молодий вік та сімейний стан, який є одруженим, має на утриманні двох малолітніх дітей. Крім цього, суд взяв до уваги конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, порушення ПДР України з боку загиблого, думку потерпілої в справі, яка просила призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі та не мала жодних матеріальних і моральних претензій до нього. Визнано обставинами, які пом`якшують покарання, згідно зі ст. 66 КК України - щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків, а також враховано обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.
Одночасно, врахувавши ці ж самі дані про особу та його ставлення до скоєного, необережну форму вини, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства та застосував положення ст. 75 КК.
Суд апеляційної інстанції вирок суду залишив без зміни. При цьому, приймаючи таке рішення, апеляційний суд виходив з того, що водій добровільно долучився до лав добровольчого формування.
У ході апеляційного розгляду засуджений виявив бажання брати участь у воєнних діях по обороні України. Врахувавши прагнення засудженого, які є вкрай актуальними у час збройної агресії, з урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість виправлення водія без ізоляції від суспільства у зв`язку із чим, вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Однак, з таким рішенням колегія суддів ККС ВС погодиться не може та вважає, що суд не врахував усіх даних про особу та обставин скоєного у стані наркотичного сп`яніння кримінального правопорушення.
Як убачається зі справи, всі наведені судом апеляційної інстанції дані про особу засудженого, з огляду на які апеляційну скаргу прокурора про неправильне застосування положень ст. 75 КК, були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України та, на думку колегії суддів, не є переконливими аргументами, які б свідчили про можливість виправлення без реального відбування покарання.
Крім того, зважаючи на те, що на час касаційного розгляду засуджений не надав жодних даних про зарахування його до Збройних Сил України чи інших військових формувань, які б підтвердили щирість та реальність його наміру брати участь у воєнних діях по обороні України, як про це він та його захисник заявляли в судах попередніх інстанцій, колегія суддів вважає, що вказані в ухвалі апеляційного суду обставини, які стали підставами для відмови в задоволенні апеляційної скарги прокурора, у даному конкретному випадку, не є такими, які свідчать про наявність підстав для застосування положень ст. 75 КК України.
Засуджений просив звільнити його від відбування покарання з випробуванням в зв`язку з необхідністю проходження військової служби та в матеріалах справи на підтвердження цього міститься лише довідка № 7/26-04 від 26 квітня 2022 року за підписом командира сотні Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» про його добровільне залучення та перебування в зазначеній сотні.
Водночас, зазначене формування в листопаді 2022 року було розформовано та переформатовано у 67-му окрему механізовану бригаду у складі Збройних сил України. Матеріали кримінального провадження не містять жодних даних про службу у переформатованому формуванні та будь-яких даних про мобілізацію і службу в Збройних Силах України чи інших військових формуваннях не зміг надати і в суді касаційної інстанції.
Тому, враховуючи, що саме бажання засудженого брати участь у воєнних діях по обороні України було основною підставою для визнання необґрунтованою апеляційної скарги прокурора, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційний суд повинен належно оцінити відомості про особу винного, обставини, які впливають на призначення покарання та застосування положень ст. 75 КК України, і прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення, маючи на увазі, що за тих самих даних про особу засудженого і обставин, як пом`якшують та обтяжують покарання - звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Отже, ККС ВС касаційну скаргу прокурора задовольнив.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.