Ухилення від призову створює в очах громадян негативне враження безкарності, - Харківський апеляційний суд скасував покарання з випробуванням для ухилянта

Ухилення від призову на військову службу створює в очах громадян та суспільства негативне враження безладдя, безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації. Тому виправлення засудженого неможливе без ізоляції від суспільства. На цьому наголосила 16 серпня 2023 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду під час розгляду справу 645/732/23 стосовно ухилення від призову.

Так, вироком Фрунзенського райсуду Харкова від 5 квітня 2023 року чоловіка було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК його було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, на нього покладено обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК (періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи).

Прокурор подав апеляційну скаргу, зазначивши, що суд першої інстанції при призначенні покарання недостатньо врахував фактичні обставини кримінального провадження, а саме вчинення злочину в період воєнного стану, та відомості про особу обвинуваченого, який утриманців не має, офіційно не працевлаштований, інших легальних доходів тощо.

Колегія суддів Харківського апеляційного суду вирішила, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи вид та розмір покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості скоєного, обставину, що пом`якшує покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Разом з цим, апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства..

Такий підхід при призначенні покарання, з урахуванням насамперед фактичних обставин справи та відомостей про особу обвинуваченого, колегія суддів находить таким, що не відповідає вимогам процесуального закону і тим критеріям які наведені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Зокрема, як зазначає Харківський апеляційний суд, «судом першої інстанції не приділено належної уваги фактичним обставинам кримінального провадження, а саме те, що засуджений в період воєнного стану при оголошеній загальній мобілізації умисно проігнорував свій конституційний обов`язок по захисту Батьківщини, та не враховано суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, а також той факт, що на території України введений воєнний стан, а тому дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс».

Крім того, судом першої інстанції недостатньо враховані відомості про особу обвинуваченого, який не має стійких соціальних зв`язків, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, стабільного джерела доходу не має, суспільно-корисною працею не займається.

«Наведене беззаперечно негативно характеризує особу засудженого, тому колегія суддів погоджується з апеляційними доводами прокурора про відсутність підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням», - вказали в апеляційному суді.

Колегія суддів також бере до уваги те, що чоловік достовірно знав про загальну мобілізацію, був визнаний придатним до військової служби, умисно та без поважних причин не прибув за викликом.

Отже, Харківський апеляційний суд ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив обвинуваченому покарання в межах санкції ст.336 КК України, а саме у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям.

«Так, ч.2 ст. 50 КК України встановлює, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Отже, аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора про необґрунтоване застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, колегія суддів знаходить їх слушними оскільки злочин пов`язаний із ситуацією, яка наразі склалася в країні, збройною агресією рф та конституційним обов`язком кожного громадянина, обвинувачений скоїв умисний нетяжкий злочин, але який створює в очах громадян та суспільства в цілому, негативне враження безладдя, безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації, що свідчить про значну суспільну небезпечність такого злочину.

Вищенаведені обставини унеможливлюють виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання в умовах ізоляції від суспільства.

Тобто, з у рахуванням вищенаведеної мети покарання, колегія суддів вважає, що звільнення від відбування покарання з випробуванням не може запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, що в умовах воєнного стану є неприпустимим», - зазначила колегія суддів Харківського апеляційного суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні вироку судом першої інстанції помилково було звільнено чоловіка від відбування покарання з випробуванням, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, що згідно з п.п.2, 4 ч. 1 ст. 420 КПК України є підставою для його скасування та ухвалення судом апеляційної інстанції нового вироку.

А саме, колегія апеляційного суду вважає за доцільне призначити чоловіку покарання за ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.