Хаотичне оскарження ПФУ рішень судів, винесених на користь громадян, може бути визнано зловживанням процесуальними правами, - Верховний Суд

У провадженні Верховного Суду перебувала справа за позовом фізичної особи до Головного управління Пенсійного фонду про визнання протиправними та незаконними дій щодо відмови у нарахуванні пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» без обмеження максимального розміру.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, ГУ ПФУ подало апеляційну скаргу, проте апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 299 КАС України з огляду на те, що суб`єкт владних повноважень звернувся з апеляційною скаргою після спливу одного року після складення повного тексту судового рішення.

Переглядаючи ухвалу апеляційного адміністративного суду у касаційному порядку, Верховний Суд встановив, що скаржник - суб`єкт владних повноважень звернувся з апеляційною скаргою після спливу одного року з моменту складення повного тексту рішення суду першої інстанції; про розгляд справи відповідачу було відомо; копія судового рішення ним отримана в день його прийняття.

Враховуючи зазначене, Суд погодився з ухвалою суду апеляційної інстанції та залишив касаційну скаргу ГУ ПФУ без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, проте наголосив, що такі дії ГУ ПФУ мають ознаки зловживання процесуальними правами.

Верховний Суд застосував положення пункту 1 частини другої статті 45 КАС України, відповідно до якого до проявів зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві належить подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання для вирішення питання, яке вже вирішено судом, заявлено безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Також Суд звернув увагу, що у частині другій статті 45 КАС України наведений перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, який, однак, не є вичерпним, оскільки суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесено на розсуд суду, що розглядає справу.

Верховний Суд врахував, що суспільна небезпека зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві полягає у тому, що дії (бездіяльність), які становлять зміст такого зловживання правом, спричиняють настання негативних наслідків, що можуть проявлятися для учасників справи у недосягненні судом завдань адміністративного судочинства, визначених у частині першій статті 2 КАС України, та для суду та усієї судової системи - у зниженні рівня довіри до судової гілки влади, у поставленні під сумнів професійності та авторитету суддів. Крім того, зловживання процесуальними правами може мати безпосередній вплив на збільшення бюджетних витрат на судову систему.

Основне призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це насамперед, у межах касаційного провадження конкретної справи сформувати обґрунтовану правову позицію щодо застосування надалі всіма судами певної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права і таким чином, спрямувати судову практику в єдине та узгоджене правозастосування (вказати напрям, у якому у майбутньому слід здійснювати вибір та застосування конкретної норми права).

На цій підставі Суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ грубо порушено свої процесуальні обов`язки щодо виконання процесуальних дій у встановлені строки, що призвело до безпідставного затягування розгляду справи та у подальшому - постановлені ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.

З огляду на вищезазначене, Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого у разі встановлення безумовних фактів зловживання сторонами або їх представниками процесуальними правами суди зобов`язані вживати заходів, спрямованих на попередження та/або протидію такому зловживанню, що зумовлено, зокрема, необхідністю: а) захисту процесуальних прав інших сторін, зокрема, щодо розгляду та вирішення справ у «розумні строки»; б) дотримання всіма учасниками справи обов`язку виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; в) захисту довіри до суду, професійності та авторитету суддів; г) добросовісного виконання учасниками судового процесу всіх процесуальних обов`язків, визначених законом або судом. Водночас учасники справи також можуть займати активну позицію щодо інформування суду про виявлені випадки зловживання процесуальними правами іншими учасниками з викладенням відповідних мотивів і наданням доказів.

Окрема ухвала Верховного Суду від 23 червня 2023 року у справі №440/7433/21 (адміністративне провадження № К/990/6950/23). 

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.