«У відповідь на Ваш запит повідомляємо, що інформація про перетинання особою державного кордону є інформацією з обмеженим доступом та стосується приватного життя особи, захист її від неналежного поширення забезпечується Конституцією України, законами України «Про інформацію», «Про захист персональних даних», а тому може поширюватися лише за згодою особи або в інших, передбачених законом, випадках».
Таку відповідь від Державної прикордонної служби отримують журналісти на запит стосовно підстав виїзду за кордон народних депутатів та інших посадовців. Зазвичай – коли про такий виїзд вже відомо з інших джерел.
Разом з тим, останні численні скандали свідчать про те, що, оперуючи законодавством, відповідні органи приховують від суспільства вже не персональні дані, а публічно значущу інформацію.
Зокрема, лише після публікацій у ЗМІ відповідні структури реагують на те, що хтось з чиновників, депутатів чи посадовців виїхав за кордон у порушення Правил перетинання державного кордону, на підставі підроблених документів чи іншим незаконним чином.
Нещодавній випадок з «дистанційною» роботою члена Центральної виборчої комісії, який, за даними журналістів «Схем», виїхав з України до повномасштабного вторгнення і з того часу не повертався, разом з тим, отримуючи зарплату та інші виплати з бюджету (за даними ЗМІ, сумарно йому нарахували півтора мільйона гривень, в тому числі матеріальну допомогу з держбюджету «для вирішення соціально-побутових питань»), піднімає й морально-етичний аспект.
В цьому випадку у Верховній Раді відреагували і вирішили викликати на засідання Комітету голову ЦВК лише після публікації у ЗМІ відповідного матеріалу, і невідомо, чи дізналися би про це, якби не оприлюднення цієї «персональної» інформації.
Як зазначають журналісти, про виїзд їм вдалося дізнатися «завдяки джерелам із доступом до даних про перетин кордону».
Отже, і досі ЗМІ мають дізнаватися такі дані в обхід законодавства, хоча особи, стосовно яких проводяться журналістські розслідування, зазвичай є публічними особами, які отримують свій дохід з державного чи місцевого бюджету.
Відповідні органи, відмовляючи у задоволенні запитів ЗМІ, посилаються на частини 1, 2 статті 32 Конституції України, за якими «ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України, не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини».
Однак Конституція безпосередньо не передбачає заборону на отримання даних про перетин публічними особами кордону.
Крім того, чи можна вважати інформацію про виїзд за кордон народного депутата в умовах війни, якщо він здійснив його у порушення закону, такою, що чинить втручання в його особисте життя? І чи не містить, навпаки, така інформація у собі елемент національної безпеки?
Можливо, законодавцям час замислитися над даним питанням і врегулювати у правовому полі випадки, коли інформація про виїзд посадовців за кордон має надаватися на запит від належного суб’єкта, за умови, що вона не шкодить національній безпеці, а не змушувати журналістів черговий раз шукати «джерела з доступом».
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.