Закон про внесення змін до статті КК щодо самовільного залишення військової частини опубліковано

У газеті «Голос України» опубліковано Закон про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень №3233-IX, прийнятий парламентом 13 липня 2023 року (законопроект 8235).

Цим законом, серед іншого, внесені зміни до статті 407 КК, яка передбачає кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби.

Так, тепер частиною 4 ст. 407 буде передбачено, що покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років загрожує у разі самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Що ж стосується покарання за це під час війни, то відповідні зміни внесені до ч. 5 статті 407 КК.

Так, позбавлення волі на строк від 5 до 10 років загрожує військовослужбовцю за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

(Раніше диспозиція ч. 5 звучала так: Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці).

Даний закон набуде чинності 11 серпня 2023 року.

Крім того, змінами до статті 351-1 КК криміналізується перешкоджання діяльності органу державного фінансового контролю (невиконання службовою особою законних вимог органу державного фінансового контролю, створення штучних перешкод у його роботі, надання йому завідомо неправдивої інформації), що каратиметься штрафом від 1700 до 17000 грн або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 3 років.

«Варто зауважити, що на сьогодні частиною першою статті 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за перешкоджання працівникам органу державного фінансового контролю у проведенні ревізій та перевірок. Така законодавча невизначеність щодо ступеня суспільної небезпеки (шкідливості) відповідного діяння та виду відповідальності за його вчинення, а також відсутність чітких ознак розмежування складу кримінального правопорушення від адміністративного можуть призвести до неоднозначного застосування зазначених норм на практиці та зловживань з боку правозастосовних органів, зокрема через наявність корупційного ризику», - зазначило Головне юридичне управління ВР у своєму висновку.

Також у статті 190 КК (шахрайство) передбачили кваліфікуючу ознаку вчинення злочину в умовах війни. Тепер шахрайство, вчинене в умовах воєнного чи надзвичайного стану, що завдало значної шкоди потерпілому, карається штрафом від 4000 до 8000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.

Крім того, пом’якшено санкцію у  частині строку заборони обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю у статті 365-2 КК «Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги». А саме за зловживання своїми повноваженнями аудитором, нотаріусом, оцінювачем, уповноваженою особою або службовою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, іншою особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, у тому числі послуг експерта, арбітражного керуючого, приватного виконавця, незалежного посередника, члена трудового арбітражу, третейського судді (під час виконання цих функцій), або державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації прав, державним виконавцем, приватним виконавцем з метою отримання неправомірної вигоди, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.

Тепер обмеження щодо права обіймати посади чи займатися діяльністю буде накладатися на строк до 3 років (а не 10 років, як було до змін).

Також депутати пом’якшили покарання за статтею 159-1 «Порушення порядку фінансування політичної партії, передвиборної агітації чи агітації референдуму».

Так, раніше було передбачено, що умисне здійснення внеску на підтримку політичної партії особою, яка не має на те права, або від імені юридичної особи, яка не має на те права, умисне здійснення внеску на користь політичної партії фізичною особою або від імені юридичної особи у великому розмірі тощо, вчинені за попередньою змовою групою осіб, організованою групою або поєднані з вимаганням внеску чи фінансової (матеріальної) підтримки у здійсненні передвиборної агітації чи агітації референдуму, караються обмеженням волі на строк 5 років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 5 років.

Тепер за ції дії можна буде отримати менше – 2 роки обмеження або позбавлення волі.

З ч. 2 статті 201-2 «Незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги» (яка регулює відповідальність за умов, що злочин вчинено повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або у великому розмірі) виключили санкцію у вигляді конфіскації майна.

Крім того, законом виключається норма статті 91-1 КК про те, що контроль за поведінкою засуджених за домашнє насильство, до яких застосовано обмежувальні заходи, здійснює орган пробації за місцем проживання засудженого, а в разі вчинення злочину військовослужбовцем - командир військової частини. Також виключається можливість направлення таких засуджених на пробаційну програму.

Разом з тим, як зазначає ГЮУ ВР, варто було разом з таким виключенням норми передбачити орган, який здійснюватиме таку діяльність.

Також закон доповнює частину 7 статті 284 КПК новим абзацом, відповідно до змісту якого «у випадку, якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов’язаний з’ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження».

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.