Виконавчі органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за належну реалізацію повноважень у сфері охорони довкілля: Верховний Суд

У провадженні Верховного Суду перебувала справа за позовом заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах Держекоінспекції до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У цій справі прокурор звернувся до суду в інтересах держави з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Суворовської РА щодо неліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ будівельних відходів, твердих побутових відходів, а також звалища відходів органічного походження, що знаходяться на території промислової зони Суворовського району м. Одеси, та зобов`язати Суворовську РА забезпечити в повному обсязі ліквідацію таких сміттєзвалищ.

Верховний Суд погодився із судами першої та апеляційної інстанцій, які позов задовольнили, виходячи з того, що саме Суворовська РА є виконавчим органом місцевого самоврядування, до компетенції якого належить вирішення спірних питань у сфері поводження з відходами.

Суд врахував, що у цій справі прокурор звернувся з позовом до суду з метою захисту інтересів держави у сфері забезпечення безпечного для життя та здоров`я населення довкілля, гарантованого Конституцією України, зокрема шляхом зобов`язання органу місцевого самоврядування виконати свої повноваження щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища на території відповідної територіальної громади. Суд погодився з тим, що таке обґрунтування позову є сумісним із поняттям «інтереси держави».

Суд також прийняв до уваги ухвалені на Саміті ООН з метою виведення світу на траєкторію сталого та життєстійкого розвитку «Цілі сталого розвитку» на період 2015-2030 років (Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development). Так, відповідно до Цілі 11 «Сталий розвиток міст і громад; забезпечення відкритості, безпеки, життєстійкості й екологічної стійкості міст і населених пунктів» та Цілі 12 «Відповідальне споживання та виробництво; забезпечення переходу до раціональних моделей споживання і виробництва» економічне зростання і сталий розвиток вимагають термінового скорочення впливу на екологію шляхом змін у виробництві та споживанні товарів і ресурсів.

Додатково Суд звернув увагу, що абзацом другим розділу І Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» першопричинами екологічних проблем України визначено, зокрема неефективну систему державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та регулювання використання природних ресурсів, зокрема неузгодженість дій центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, незадовільний стан системи державного моніторингу навколишнього природного середовища; незадовільний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства та незабезпечення невідворотності відповідальності за його порушення.

Крім того, Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2021 року «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації», введеним у дію Указом Президента України від 23 березня 2021 року № 111/2021, наголошено на тому, що високий рівень ризиків для природних екосистем та здоров`я населення, зумовлений, зокрема значним забрудненням довкілля через техногенне навантаження, нераціональне використання природно-ресурсного потенціалу, значні обсяги накопичених в Україні відходів.

Про існування проблем у сфері забруднення територій, зокрема, пов`язаних з накопиченням відходів людської діяльності, та виникнення у зв`язку з цим загроз щодо втрати біорізноманіття в майбутньому, а також про необхідність запобігання та усунення, наскільки це можливо, екологічної шкоди зазначається також у Директиві 2004/35/CE Європейського Парламенту та Ради від 21 квітня 2004 року про екологічну відповідальність щодо запобігання та усунення шкоди, завданої навколишньому середовищу (Directive 2004/35/CE of the European Parliament and of the Council of 21 April 2004 on environmental liability with regard to the prevention and remedying of environmental damage).

Виходячи з положень вищезазначених міжнародних актів та національних актів стратегічного характеру, а також повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування, закріплених у статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 21 Закону України «Про відходи», Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого місцеве самоврядування є гарантованим правом територіальних громад самостійно та через утворені органи місцевого самоврядування під власну відповідальність вирішувати усі питання місцевого значення, не вилучені законодавством з їх компетенції. 

Для цього відповідні сільські, селищні та міські ради наділені повноваженнями самостійно приймати рішення про утворення, у межах затверджених структури і штатів, виконавчих органів та розподіл між ними повноважень. При цьому, саме на виконавчі органи відповідної сільської, селищної або міської ради покладаються повноваження щодо вирішення на відповідних територіях питань поводження з побутовими відходами, ліквідації сміттєзвалищ та вжиття інших заходів з метою запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки, а також ліквідації наслідків цього впливу.

Постанова Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 420/2910/22 (адміністративне провадження № К/990/6136/23) – за посиланням.

Зазначимо, що Суворовська районна адміністрація Одеси після задоволення судом позовів від прокуратури прибрала стихійні сміттєзвалища на території району. Про це повідомили у пресслужбі Одеської обласної прокуратури.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.