Верховна Рада ухвалить зміни до ЦПК, якими запроваджується новий стандарт доказування

До Цивільного процесуального кодексу України введуть новий стандарт доказування. Відповідний законопроект № 9306-1 про внесення змін до ЦПК щодо уніфікації процесів Комітет Верховної Ради з питань правової політики рекомендував ухвалити в першому читанні та в цілому. Про це повідомив член Комітету, народний депутат Роман Бабій.

«Цей законопроект пропонує запровадити у цивільному процесі стандарт доказування – вірогідність доказів. У господарському процесі цей інститут успішно працює з 2019 року, на доцільність його застосування в приватно-правових спорах вказує ЄСПЛ в своїх рішеннях», зазначив він.

Так, законопроектом пропонується уніфікувати норми цивільного та господарського судочинства з наступних питань:

• впровадження в цивільному процесі стандарту доказування «більшої вірогідності»;
• забезпечення можливості в цивільному процесі витребовувати судом групу однотипних доказів (без зазначення індивідуальних ознак кожного документа, що витребовується).

Так, іншим чином формулюється стаття 79 ЦПК: «Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи» (зараз: «Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи»).

Замість статті 80 «Достатність доказів» до ЦПК у ст. 80 вводиться «Вірогідність доказів».

Відповідно до змін наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

До статті 82 «Підстави звільнення від доказування» вводяться інші формулювання.

Якщо зараз обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, то законопроект передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв’язку з примусом.

Передбачається, що обставини, встановлені виправдувальним вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом.

Стосовно витребування доказів, то у ст. 84 ЦПК встановлюється, що у клопотанні не треба зазначати, який конкретно доказ витребовується, якщо йдеться про витребування судом групи однотипних документів як доказів. У клопотанні про витребування судом групи однотипних документів як доказів додатково зазначаються ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідну групу документів.

Вносяться зміни і до статті 265, яка описує зміст рішення суду.

Так, у мотивувальній частині рішення за законопроектом зазначаються:

1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі;

2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;

3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів;

4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі тощо.

Також змінюється стаття 376 ЦПК, яка регулює підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Зокрема, якщо зараз підставами для скасування або зміни є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, то в цій частині пропонується замінити «неповне з’ясування» на «нез’ясування» обставин.

Також автори пропонують відкорегувати таку підставу для скасування як «невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи». А саме, передбачити, що йдеться не просто про невідповідність обставинам справи, а про невідповідність «встановленим обставинам».

Як пояснюють автори проекту, восени 2019 року ГПК було доповнено новим стандартом доказування «вірогідність доказів».

«Впровадження в господарському процесі стандарту доказування «більшої вірогідності» на заміну  стандарту «достатність доказів» досить позитивно себе зарекомендувало на практиці, адже якщо висновки суду і так ґрунтуються на оцінці поданих сторонами доказів з висновком про доведеність ними чи ні тих чи інших обставин, на що жодним чином не впливає наявність в процесуальному законодавстві поняття «достатність», то існують випадки, за яких відсутні беззаперечні докази на підтвердження позиції одного із учасників і спростування заперечень іншого, у зв’язку з чим на суд покладається обов’язок здійснити сукупний аналіз зібраних доказів та пояснень учасників щодо перебігу спірних правовідносин і вирішити чия позиція є більш вірогідною. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тобто, суть застосування стандарту такого доказування є не надання достатнього доказу для підтвердження певної обставини, а надання їх саме в тій кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу, адже як правило докази на підтвердження/спростування обставин перебігу спірних правовідносин надають обидві сторони.

Існування такого стандарту в цивільному процесі є необхідним, адже якщо учасники господарських відносин, переважно юридичні особи, є більш дисциплінованим в аспекті належного ведення документації своєї діяльності (щонайменше з огляду на обов’язковість ведення бухгалтерського обліку та подачі звітності до контролюючих органів) , то суб’єктами цивільного судочинства здебільшого є пересічні громадяни які не мають спеціальних знань і звички ведення своєї особистої документації з розрахунку можливого виникнення в майбутньому судового спору і необхідності у зв’язку з чим збирати/зберігати ті чи інші докази», - пишуть автори.

На думку депутатів, такі обставини підтверджуються і судовою практикою.

«Зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.10.2022 у справі №753/13347/20 було зазначено:

«В ЦПК України відсутня норма, яка б надавала суду більш широку дискрецію у таких випадках вирішити справу з урахуванням найбільш вірогідних доказів, що фактично призводить до створення умов для несталої судової практики та сприяє порушенню прав учасників правовідносин, а відтак зазначена обставина являє собою прогалину в законодавстві, оскільки фактично позбавляє учасників судового розгляду застосувати правову конструкцію "вірогідність доказів" на рівні з іншими нормами ЦПК України. У цій справі є можливість вирішити спір, застосувавши статтю 79 ГПК», - пояснюють автори законопроекту.

«Безумовно, що цивільний процес також передбачає окремі провадження щодо встановлення певних юридичних фактів, в рамках розгляду яких неможливо застосовувати стандарт "вірогідність", адже, наприклад, людину не можливо визнана обмежено дієздатною, базуючись на вірогідності. Однак, існуючий стандарт доказування "достатність доказів" також не може бути застосований в такому провадженні, адже коли вирішується питання щодо обмеження основоположних свобод людини виключно 100% доказ може бути підтвердженням цього.

Тобто в даному аспекті питання визначення порядку застосування стандартів доказування слід покладати саме на вищу судову інстанцію, до повноважень якої і належить визначення порядку застосування норм права. Крім того, разом з введенням в господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів" було змінено ряд норм, що безпосередньо пов’язані з оцінкою доказів, мотивуванням рішення суду, витребуванням судом групи однотипних доказів. Всі ці норми мають бути уніфіковані з цивільним законодавством», вважають автори.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.