Що буде далі з Великою Палатою Верховного Суду: проблеми та перспективи

За результатами засідання РНБО спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук анонсував, серед іншого, зміни до законів «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя» щодо проведення ВРП перевірки всіх суддів Верховного Суду на предмет можливого скоєння ними дисциплінарних проступків та підтвердження законності джерел походження майна.

Також, за його словами, буде удосконалено порядок обрання суддів Верховного Суду до Великої Палати Верховного Суду та запроваджено механізму їх відкликання зборами суддів відповідних касаційних суддів.

Нагадаємо, як раніше писала «Судово-юридична газета», Велика Палата Верховного Суду поступово відновлює розгляд справ і намагається «забути» події травня – червня. Затримання у травні голови Верховного Суду Всеволода Князєва, який також був і суддею Великої Палати та заява САП про можливу причетність до корупційних діянь ще 13 суддів Великої Палати, нанесли репутації Великої Палати величезний удар та фактично поставили питання про необхідність реформування цієї інституції. В цілому ж, корупційний скандал у Великій Палаті лише яскраво продемонстрував наявність кризових тенденцій в діяльності ВП ВС. Втім, вирішити їх досить складно, якщо взагалі можливо. 

«Судово-юридична газета» проаналізувала принаймні частину проблем в діяльності Великої Палати Верховного Суду.

Для чого створювали Велику Палату

Велика Палата Верховного Суду є класичним породженням судової реформи 2016 року. Тоді, при створенні нового Верховного Суду, виникла ідея створення у складі ВС своєрідної «надструктури», повноваження якої були визначені наступним чином:

у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права;

діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції;

аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики;

Також було визначено, що формується Велика Палата шляхом обрання у її склад по п’ять суддів від кожного касаційного суду. Разом з головою Верховного Суду, який входить у Велику Палату за посадою, загальна кількість суддів ВП ВС сягнула 21. Розподіл справ на суддів, при цьому, мав відбуватися згідно з юрисдикціями, які вони представляють. Тобто, адміністративні справи потрапляють до суддів адміністративної юрисдикції, цивільні – до суддів - «цивілістів» тощо.

Фактично ж, Велика Палата мала допомагати касаційним судам Верховного Суду вирішувати складні юридичні проблеми, зокрема, вирішувати юрисдикційні спори, переглядати справи після рішень ЄСПЛ, формувати судову практику у спорах з органами суддівського врядування тощо.

Все це, за задумом ініціаторів створення Великої Палати, мало «стабілізувати» судову практику як Верховного Суду, так і різних судових юрисдикцій в цілому, зробити правові позиції більш передбачуваними та зрозумілими для юридичної спільноти, бізнесу, закордонних партнерів України та громадян.

Проблеми накопичувалися, реакції не було

Перші роки діяльності Великої Палати були досить обнадійливими. Велика Палата дійсно змогла вирішити ряд застарілих правових та юрисдикційних проблем.

Однак згодом в діяльності Великої Палати почали проявлятися своєрідні «деформації». Найбільш відомими є наступні:

1. Розподіл справ на суддів Великої Палати згідно з принципом юрисдикції, призвів до величезних перекосів у навантаженні на суддів Палати. Виявилося, що найбільша кількість справ у Великій Палаті розподіляється на суддів найбільш завантажених юрисдикцій – адміністративної та цивільної. Відтак, переважна більшість розглянутих Великою Палатою справ – це власне справи, підготовлені до розгляду саме суддями адміністративної та цивільної спеціалізації.

Такий стан речей поступово почав викликати незадоволення деяких суддів ВП ВС, які скаржилися на надмірне навантаження. З огляду на це, була навіть висунута пропозиція проводити рівномірний розподіл справ на всіх суддів ВП ВС. Втім, зазначена ідея є досить сумнівною, з огляду на те, що готувати справи адміністративної чи господарської юрисдикцій до розгляду, а разом з ними і відповідні проекти рішень, наприклад, довелось би суддям - «криміналістам», які навряд чи детально розуміються в питаннях адміністративного чи господарського права.

2. Механізм ухвалення рішень Великою Палатою виявився неідеальним. Для того, щоб Велика Палата змогла ухвалити постанову, судді-доповідачу у конкретній справі потрібна підтримка більшості суддів Палати, повний склад якої, нагадаємо, складається з 21 судді.

Необхідність мати підтримку більшості суддів неодноразово призводила до того, що ухвалення ВП ВС рішень йшло важко і розтягувалось у часі. Для того, щоб постанова ВП ВС була проголосована у тому чи іншому варіанті, суддя-доповідач мав переконати у свої правоті більшість суддів Палати. На практиці, поступово це призвело до утворення своєрідних «коаліцій» серед суддів ВП ВС, коли судді однієї юрисдикції підтримували суддів іншої юрисдикції, а потім навпаки. У підсумку, наприклад, на формування правових позицій у господарській юрисдикції, могли мати прямий вплив судді «кримінальної» спеціалізації і навпаки.

3. З часом, у своїй діяльності Велика Палата все частіше стала допускати відступи не тільки від правових позицій ВСУ чи касаційних судів ВС, а навіть від своїх власних попередніх правових позицій. Так, станом на січень 2023 року ВП ВС здійснила відступвід попередніх правових позицій 165 разів. Зокрема:

відступ від правових позицій ще Верховного Суду України – 80 разів

відступ від правових позицій касаційних судів у складі Верховного Суду – 59 разів

відступ від правових позицій власне самої Великої Палати – 26 разів

Враховуючи те, що причини таких відступів не завжди належно мотивувалися ВП ВС, то зазначена практика поступово стала викликати багато нарікань і навіть відвертої критики з боку як суддів судів усіх інстанцій, так і юридичної спільноти в цілому.

Фактично ж, з часом Велика Палата стала своєрідним «судом в суді», яка, нерідко, на власний розсуд і розуміння почала формувати судову практику без огляду на попередні позиції касаційних судів. За оцінками юридичної спільноти, хоча і дещо суб’єктивними, якість рішень ВП ВС в останні роки помітно впала, якщо порівнювати з діяльністю Палати у перші роки її існування.

4. «Відірваність» суддів ВП ВС від своїх касаційних судів і важкість комунікації між касаціями та суддями ВП ВС. Однією з проблем, яка досить гостро постала в діяльності ВП ВС, це те, що деякі судді Великої Палати з часом почали себе вважати суддями не стільки своїх касаційних судів, яких тимчасово відрядили у склад ВП ВС, а скоріше суддями окремого суду. Вони, фактично, переставали брати участь у роботі суддівського самоврядування у своїх касаціях, не відвідували збори суддів касаційних судів, не зустрічалися з колегами для обговорення наявних правових проблем, які безпосередньо стосувалися справ, що знаходились на розгляді ВП ВС.

За словами суддів касаційних судів, траплялися навіть випадки, коли суддя, обраний до складу Великої Палати, спочатку обіцяв «тримати» у ВП ВС ту чи іншу правову позицію, вже визначену касаційним судом, однак потім, вже у складі Великої Палати, він змінював свою позицію, згодом пояснюючи свої дії тим, що «так сталося» або «іншого варіанту не було».

Окреме питання – оперативність вирішення певних правових проблем, наприклад, тих, що виникли в умовах війни. Дійшло навіть до того, що під час одного з Пленумів Верховного Суду у 2023 році, судді Касаційного кримінального суду ВС фактично звинуватили Велику Палату у небажанні розглядати подання об’єднаної палати ККС ВС щодо проблем правозастосування норм кримінального права в умовах війни.

5. Як неодноразово «Судово-юридичній газеті»розповідали судді Верховного Суду, поступово привабливість роботи у складі Великої Палати знизилась. Багато хто з суддів ВС вважає, що працювати у складі величезної колегії з 21 судді та переконувати усіх у своїй правоті - це надмірно складне емоційне та моральне завдання.

До того ж, відрядження чергового судді у склад Великої Палати означає, що його справи будуть розподілені на інших суддів тієї чи іншої судової палати. Такий стан речей не викликає великого ентузіазму у багатьох суддів. Відтак, нерідко у ВП ВС одні й ті ж судді працюють роками, що у певній мірі порушує ротаційний принцип формування ВП ВС.

Також, з часом, у деяких касаційних судах навіть склалася практика, коли у склад Великої Палати обирали не найбільш авторитетних суддів, а тих, у кого, наприклад, виникли проблеми з порозумінням з іншими колегами або навіть суддів, які з тих чи інших причин не справлялися з обсягом роботи у касаційних судах.

Цікаво, що про всі зазначені проблеми більш-менш відомо, наприклад, профільному Комітету Верховної Ради та Адміністрації/Офісу Президента. Втім, адміністрація Петра Порошенка не встигла внести корективи у законодавство щодо діяльності ВП ВС, а адміністрація Володимира Зеленського віддала перевагу «косметологічним» змінам, наприклад, наполягаючи на встановленні додаткових процесуальних фільтрів для зменшення доступу справ на розгляд Великої Палати.

Що говорять представники органів судової влади

Нюанси роботи Великої Палати ВС не залишили осторонь «перших осіб» судової влади, які вже висловили свою позицію:

Григорій Усик, голова Вищої ради правосуддя

Зараз Велика Палата об’єднує по п’ять представників від кожної юрисдикції Верховного Суду — адміністративної, цивільної, кримінальної та господарської. І, вирішуючи питання однієї юрисдикції, інші взагалі до цього ніякого стосунку не мають, тому що в них інша спеціалізація. І виходить, що ці п’ять осіб з допомогою тих членів Великої Палати, яких вони перетягнуть на свій бік, визначають правову позицію для суддів усієї судової системи. Навіть не для суду. Треба визнати, що ця частина реформи не вдалася.

Станіслав Кравченко, голова Верховного Суду

Після загальновідомих травневих подій у Верховному Суді, Велика Палата не здійснювала розгляд справ по суті. Частина суддів Великої Палати була у відпустці. Втім, питання, що робити з чинним складом Великої Палати досі актуальне та зрозуміле. Ця проблема буде обговорюватись з главами усіх касаційних судів, а також на засіданні самої Великої Палати, до складу якої я тепер теж вхожу за посадою. На мій погляд, судді Великої Палати Верховного Суду, які здійснювали у її складі правосуддя станом на 18 квітня 2023 року, мають проявити мужність та подати заяви, щоб повернутись у склад своїх касаційних судів. Це потрібно зробити для того, щоб склад Великої Палати оновився і таким чином відбулося її перезавантаження.

Дмитро Луспеник, секретар Пленуму Верховного Суду

Щодо роботи Великої Палати. Суддя Верховного Суду не повинен критикувати Верховний Суд, і я не критикую Верховний Суд. Втім, я був членом Конституційної комісії, коли здійснювалася реформа системи правосуддя, і голосував проти створення такого структурного підрозділу, як Велика Палата Верховного Суду. На першому судовому форумі, що відбувся ще у 2018 році, буквально через кілька місяців роботи Верховного Суду, я говорив, що Велика Палата повинна працювати ad hoc і лише відносно юрисдикції. Визначив юрисдикцію – відправив справу у той суд за юрисдикцією. Виключну правову проблему повинні вирішувати Велика Палата, можливо, інший орган ad hoc, але ці судді повинні обиратися на зборах відповідних касаційних судів для вирішення цієї виключної правової проблеми. Дійсно, у нас є проблема деякої комунікації між касаційними судами і Великою Палатою, але на рівні процесуальних механізмів ми нічого не можемо зробити. Є така ідея в багатьох суддів Верховного Суду щодо реформування Великої Палати.  

Роман Ігнатов, голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів

Головним завданням Великої Палати Верховного Суду є забезпечення сталої та єдиної  судової практики. На жаль, Велика Палата неодноразово відходила від власних правових позицій. На практиці це означає, що судді, наприклад, апеляційної інстанції, беруть те чи інше рішення Великої Палати за взірець та відповідно з ним напрацьовують судову практику. Раптом, судова практика Великої Палати змінюється, і апеляційні суди також починають переглядати свою попередню практику і відходити вже від власних рішень. На мій погляд, такий стан речей неприпустимий.

Що буде з Великою Палатою далі

Найбільш радикального вирішення проблеми – ліквідації ВП ВС як інституції, вочевидь, не буде. Не слід також забувати, що Велика Палата є апеляційною інстанцією для Касаційного адміністративного суду ВС у цілій категорії спорів.

Найбільш обговорювані наразі ідеї – певне обмеження повноважень Великої Палати або її діяльність ad hoc, тобто Велика Палата має діяти не на постійній основі, а час від часу збиратися для вирішення конкретних (виключних) правових чи юрисдикційних питань. В інший час судді, обрані у склад ВП ВС, мають розглядати справи в своїх касаційних судах у складі звичайних колегій.

Ще один варіант днями запропонував голова Вищої ради правосуддя Григорій Усик. За словами голови ВРП, повноваження щодо визначення сталості та єдності судової практики настав час повернути Пленуму Верховного Суду, власне, як це і було до судової реформи 2010 року.

«А Великій Палаті залишити питання оскарження виборчих рішень. Плюс дисциплінарні рішення ВРП. А ще  визначення юрисдикції, де розглядати ту чи іншу категорію справ, бо це найшвидший спосіб, і він не впливає на сталість. І для цього достатньо, з урахуванням посади Голови ВС, 13 членів Великої Палати, — по три з кожної касації», - зазначив Григорій Усик.

Втім, поки що Велика Палата вирішила відновити розгляд справ після перерви.

Як повідомили співрозмовники «Судово-юридичної газети» у Верховному Суді, з огляду на те, що НАБУ та САП не квапляться повідомляти про нові підозри у «справі Всеволода Князєва», фактично зосередившись на діяннях екс-голови ВС, Велика Палата поки що продовжить працювати фактично у попередньому складі.

Автор: В’ячеслав Хрипун

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.